Сербулов Володимир Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Федорович Сербулов
Народження25 квітня 1921(1921-04-25)
Бобринець
Смерть9 жовтня 1993(1993-10-09) (72 роки)
Луганськ
ПохованняЛуганськ
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силсухопутні війська
Рід військпіхота
Роки служби1940–1947
Звання Майор
Формування52-а стрілецька дивізія
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Радянсько-японська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Японією»

Володимир Федорович Сербулов (нар. 25 квітня 1921(19210425) — пом. 9 жовтня 1993) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир стрілецької роти 431-го стрілецького полку 52-ї стрілецької дивізії (57-а армія, 3-й Український фронт), старший лейтенант. Герой Радянського Союзу (1944).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 квітня 1921 року в селі Бобринець (нині місто, районний центр Кіровоградської області) в селянській родині. Українець. Закінчив 10 класів. Працював у промисловій артілі «Штампгодинник» в місті Ворошиловграді.

До лав РСЧА призваний у 1940 році. В листопаді 1941 року закінчив Орловське військове піхотне училище. Проходив службу в тилових підрозділах.

На фронті німецько-радянської війни з листопада 1943 року. Воював на 2-у і 3-у Українських фронтах. Брав участь у звільненні східних та південних областей України.

Особливо відзначився під час форсування Дністра. 13 квітня 1944 року рота старшого лейтенанта В. Ф. Сербулова під вогнем супротивника без втрат переправилась на західний беріг річки Дністер в районі села Бичок Григоріопольського району Молдови, вибила ворога з його позицій і з'єдналась з 4-ю ротою, яка билась у оточенні. Перейняв на себе командування об'єднаними ротами й організував оборону, відбивши 6 контратак супротивника. У критичний момент бою викликав на себе артилерійський і мінометний вогонь, внаслідок чого було відбито чергову контратаку. Був поранений, але не полишив поле бою до підходу основних сил полку. Згодом призначений заступником командира батальйону свого ж полку.

У серпні — вересні 1945 року брав участь у боях з японськими мілітаристами, обіймаючи посаду командира 127-ї окремої розвідувальної роти 52-ї стрілецької дивізії.

По закінченні війни продовжив військову службу. У 1947 році майор Сербулов В. Ф. вийшов у запас. Працював у Казахстані. У 1950 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП Казахстана.

З 1955 року й до самої смерті жив у місті Луганську, де й похований.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, старшому лейтенантові Сербулову Володимиру Федоровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3423).

Також був нагороджений орденами Олександра Невського (29.05.1945), Вітчизняної війни 1-го (06.04.1985) і 2-го (30.04.1944) ступенів, Червоної Зірки (14.09.1945) та медалями.

Посилання

[ред. | ред. код]