Сильна стійкість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сильна стійкість — досягнення сталого розвитку шляхом жорсткості діяльності порівняно з критерієм слабкої стійкості: вводиться додаткове обмеження — незменшення запасів природного капіталу, від яких залежать системи життєпідтримання. Враховуються межі заміщення природного капіталу іншими економічними активами (наприклад, відновлюваних або антропогенних — техногенним — капіталом), а також проблеми незворотності екологічних змін, невизначеності порогових ефектів і потенційних масштабів соціальних витрат, пов'язаних з втратою деяких екологічних активів. При цьому стверджується, що сталий розвиток не можна забезпечити без накладення певних умов на діяльність, пов'язану з виснаженням природного капіталу. Наприклад, якщо істотним для функціонування і пружності екосистем є певний мінімальний рівень біорізноманіття, то для збереження альтернатив для економічної діяльності майбутніх поколінь вимагається припинення втрати біорізноманіття, яке ставить під загрозу цей мінімальний пороговий рівень.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Daly H., Farley J. Ecological Economics: Principles and Applications. — Washington: Island Press, 2004.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

  • Еколого-економічний словник [1]
  • Економічна цінність природи [2]
  • Концепция общей экономической ценности природных благ [3]
  • Традиционные и косвенные методы оценки природных ресурсов [4]

Примітки[ред.ред. код]