Синдром Дресслера
| Синдром Дресслера | |
|---|---|
| Спеціальність | кардіологія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | BA60.0 |
| МКХ-10 | I24.1 |
| DiseasesDB | 10998 |
Синдро́м Дре́сслера (СД) — одне із багатьох ускладнень інфаркта міокарда, яке проявляться перикардитом, плевритом, пневмонітом (реакція переважно сполучної тканини легенів), артритом, гарячкою, лейкоцитозом, збільшенням швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) та титрів антиміокардіальних антитіл.
Етимологія[ред. | ред. код]
Свою назву отримав на честь американського кардіолога Вільяма Дресслера (William Dressler), який вперше описав даний синдром у 1956 році.
Епідеміологія[ред. | ред. код]
Вважали, що СД розвивається приблизно в 1-3 % хворих, які перенесли інфаркт міокарда. Однак, якщо врахувати атипові та малосимптомні форми, то частота становитиме 15-23 %, а за оцінками деяких авторів досягає і 30 %.
Етіологія та патогенез[ред. | ред. код]
Найчастіша причина розвитку СД — крупновогнищевий інфаркт міокарда. В основі механізму розвитку лежать автоімунний процес аутосенсибілізації до міокардіальних та перикардіальних антигенів.
Клінічні ознаки[ред. | ред. код]
Зазвичай симптоми з'являються через 2-4 тижні від початку інфаркту міокарда. Інколи перебіг СД набуває агресивного та затяжного характеру — місяці й навіть роки.
Основними клінічними проявами є синдром трьох П:
- Перикардит,
- Плеврит,
- Пневмоніт.
Гарячка — зазвичай субфебрильна, дуже рідко вона вища за 38 °C, а часто взагалі відсутня.
Ураження суглобів (артрит) — може виникати болючість та скованість рухів в плечо-лопатковому зчленуванні (частіше зліва). Можливий розвиток припухлості інших крупних суглобів.
Лікування[ред. | ред. код]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
 | Інформація в цьому розділі застаріла. (травень 2019) |
Таке ж як і при епістенокардитичному перикардиті, — ацетилсаліцилова кислота. Якщо перебіг СД важкий, то через 4 тижні після інфаркту міокарду при можна використовувати нестероїдні протизапальні засоби (НПЗС) та глюкокортикостероїди. При рецидивуючому характері може допомогти колхіцин.
Джерела[ред. | ред. код]
- Український кардіологічний журнал. № 4.- 2008(рос.)
- Лекции по кардиологии / Под. ред. Л. А. Бокерия, Е. З. Голуховой. В 3 т. — Т.2. — М.: Издательство НЦССХ им. А. Н. Бакулева РАМН, 2001. — 288 с. (рос.)
- Гриффин Б., Тополь Э. — Кардиология. 2008 — 112 с. (рос.)
|
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |