Синтаксичний розбір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Синтаксичний розбір — розбір, покликаний виробити уміння аналізувати структуру простого, простого ускладненого і складного речення, розкривати характер синтаксичних зв 'язків слів у словосполученні й реченні та синтаксичних відношень, що сприяє розвиткові зв'язного мовлення учнів.

Речення[ред.ред. код]

Повне воно чи неповне; в ускладненому реченні зазначають, чим саме ускладнене (однорід. членами, відокремленими другоряд. членами, вставним словом, словосполученням чи реченням, звертанням). Далі аналізують члени речення: підмет, присудок (головний член в односкладному реченні), другорядні члени(додаток, обставина, означення).

Складне речення визначають за будовою (його тип: сполучникове складносурядне чи складнопідрядне, безсполучникове з однотип. чи різнотип. частинами, мішаного типу  — з сурядністю і підрядністю, безсполучниковим і сполучниковим зв'язком) та вказують, із скількох предикат, частин воно складається.

У складносурядних реченнях визначають синтаксичне відношення між частинами і сполучні засоби. У складнопідрядному — головне і підрядне, синтаксичні відношення між ними, вид підрядного, сполучні засоби, а в реченні з кількома підрядними — тип підрядності (супідрядність, паралельна підрядність, послідовна чи поєднання кількох).

У безсполучникових реченнях з'ясовують синтакс — відношення між його частинами та особливості інтонації.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Христіанінова Р.О. Рівні організації складнопідрядного речення