Скатертина-самобранка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Скатертина-самобранка, або скатерть-самобранка[1] — чарівна скатертина, яка фігурує в казках індійсько-європейського простору, зокрема і в українських народних казках, а також в написаних за їхніми мотивами літературних творах, наприклад, згадується в «Енеїді» Котляревського або в «Баладі про вузлики» Івана Драча. Щоб накрити на стіл, достатньо розгорнути скатертину, і вона тут-таки буде заставлена різноманітними стравами. Після закінчення трапези досить згорнути брудний посуд і недоїдки в скатертину — все зникне.

Згадки в літературі[ред. | ред. код]

У Котляревського[ред. | ред. код]

Описується, щоправда, без згадки самого слова «самобранка», у IV частині (строфа 49) «Енеїди» І. П. Котляревського:

« Ось скатерть шльонськая нешпетна,
Її у Липську добули;
Найбільше в тім вона прикметна,
На стіл як тілько настели
І загадай якої страви,
То всякі вродяться потрави,
Які на світі тілько єсть:
Пивце, винце, медок, горілка,
Рушник, ніж, ложка і тарілка.
Цариці мусим сю піднесть.
»

Скатертина-самобранка в братів Грімм[ред. | ред. код]

Скатертина-самобранка в німецькому варіанті з'являється в казці, записаній братами Грімм (нім. Tischchen deck dich, Goldesel und Knüppel aus dem Sack)[2]. Існує сім різних екранізацій казки у варіанті братів Грімм.

В інших авторів[ред. | ред. код]

У фільмах[ред. | ред. код]

  • У музичному фільмі «Чародії» (1982) серед розробок НДІНП присутня скатерина-самобранка, що відрізняється досить норовливою і сварливою вдачею

Мотив скатерини-самобранки[ред. | ред. код]

Мотив скатерки-самобранки використовується в розмовній мові як риторична фігура на означення дармівщини. Скатерина-самобранка фігурує як назва деяких закладів громадського харчування, привносячи флер фольклорності й народності кухні.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Самобранка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Див. Grimm, Brüder: Kinder- und Hausmärchen. Ausgabe letzter Hand mit den Originalanmerkungen der Brüder Grimm. Mit einem Anhang sämtlicher, nicht in allen Auflagen veröffentlichter Märchen und Herkunftsnachweisen herausgegeben von Heinz Rölleke. Band 3: Originalanmerkungen, Herkunftsnachweise, Nachwort. Durchgesehene und bibliographisch ergänzte Ausgabe, Stuttgart 1994. S. 77-78, S. 457. (Reclam-Verlag; ISBN 3-15-003193-1)

Література[ред. | ред. код]

  • Карпенко С. Д. Міфологічні мотиви в українських народних казках про тварин: дис… канд. філол. наук: 10.01.07 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004.
  • Felix von Bonin, Kleines Handlexikon der Märchensymbolik, Stuttgart: Kreuz, 2001. — 138 S.cm. ISBN 3-7831-1934-0
  • Hans-Jörg Uther: Handbuch zu den Kinder- und Hausmärchen der Brüder Grimm. Berlin 2008. S. 88-92. (de Gruyter; ISBN 978-3-11-019441-8)


Посилання[ред. | ред. код]