Сколіоз
| Сколіоз | |
|---|---|
 Рентгенограма | |
| Спеціальність | ортопедія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-11 | FA70.1 |
| DiseasesDB | 26545 |
| MeSH | D012600 |
 Scoliosis у Вікісховищі | |
Сколіо́з (англ. scoliosis, походить від грец. σκολιός — «викривлення») — захворювання опорно-рухового апарата, що характеризується викривленням хребта у фронтальній (боковій) площині з розворотом хребців (торсія) навколо своєї вертикальної осі. Процес формування сколіотичної деформації — це результат взаємодії чинників, що порушують вертикальне положення хребта, й пристосувальних реакцій, спрямованих на збереження вертикального положення. Приблизно у 80 % усіх випадків причина виникнення викривлень невідома.
Сколіоз може починатися в будь-якому віці. Найчастіше він зустрічається в період швидкого зростання — у віці від 6 до 24 місяців, 5 — 8 років, 11 — 14 років життя[1]
Зі збільшенням викривлення зростає тенденція до погіршення проблем загального стану здоров'я. Сильні сколіози є причиною деформації тулуба та його укорочення і призводять до зменшення об'єму грудної клітки і черевної порожнини.
Класифікація[ред. | ред. код]
Існує декілька класифікацій сколіозу заснованих на причині його виникнення, особливостях перебігу сколіотичної хвороби, ступеня виразності викривлення тощо.
Сколіоз хребта поділяється на такі групи: 1. Залежно від походження:
- — сколіози міопатичного походження (як наслідок патології розвитку м'язової тканини і зв'язок)
- — сколіози неврогенного походження (як наслідок поширеного ураження спинного мозку при поліомієліті)
- — диспластичні сколіози (аномалії розвитку хребців і ребер)
- — рубцеві (обумовлені захворюваннями грудної клітки, що призводять до утворення рубцевої тканини, що перешкоджає нормальній роботі й положенню хребта)
- — ідіопатичні (походження невідоме)
- — посттравматичні (як наслідок перенесених травм хребта, грудної клітки, таза, кінцівок)
2. За формою викривлення хребта сколіоз поділяється на:
- С-подібний (з однією дугою викривлення хребта),
- S- подібний (з 4-ма дугами),
- Z- подібний (з 3-ма дугами)
3. За локалізацією викривлення:
- шийно — грудний (вершина викривлення на рівні Th4 — Th5);
- грудний (вершина викривлення на рівні Th8 — Th9);
- грудопоперековий (вершина викривлення на рівні Th11 — Th12);
- поперековий (вершина викривлення на рівні L1 — L2);
- попереково-крижовий (вершина викривлення на рівні L5 — S1);
- комбінований.
4. За зміною статичної функції хребта:
- компенсована (урівноважена) форма сколіозу;
- некомпенсована (неврівноважена) форма сколіозу.
5. Рентгенологічна класифікація (згідно з наказам МО України):
- 1 ступінь сколіозу. Кут 1° — 10°.
- 2 ступінь сколіозу. Кут 11° — 30°.
- 3 ступінь сколіозу. Кут 30° — 50°.
- 4 ступінь сколіозу. Кут > 50°.
6. За зміною ступеня деформації:
- нефіксований (нестабільний);
- фіксований (стабільний).
7. За клінічним процесом:
- непрогресуючий сколіоз;
- прогресуючий сколіоз.
8. За часом виникнення:
- вроджені;
- набуті;
- Ідіопатичний сколіоз за віком
- інфантильний 0-2 роки
- ювенільний 3-9 років
- підлітковий 10-17 років
- сколіоз дорослого >18 років[1]
- Ідіопатичний сколіоз за віком
9. За ступенем поширеності:
- тотальні;
- часткові.
10. Сколіози поділять також на:
- прості (що мають 1 дугу);
- складні (2 або 3 дуги).
Причини виникнення[ред. | ред. код]
- Нерівномірне хвилеподібне прискорення росту
- Спадковість
- Наявність плоскостопості
- Захворювання суглобів
- Одноманітне носіння портфелю в одній руці
- Збільшення ваги тіла
- Слабкість м'язів
- Невірно підібрані меблі для навчання (сидіння)
- Постійне перенавантаження певних м'язів [джерело?]
Лікування[ред. | ред. код]
У відпрацьованій європейській практиці відповідно до тяжкості сколіозу як економічно ефективні лікувальні заходи застосовуються: спеціалізована антисколіозна гімнастика' (гімнастика за методикою Катаріни Шрот) або аналогічні їй «дихальні» гімнастики, витягування хребта, інтегративна кінезотерапія, корсетотерапія різноманітними корсетами за принципом Еббота-Шено або операція, що фіксує хребет за допомогою металевих конструкцій й аутотрансплантатів, т. з. спонділодез або «fusion»-закріплення.
Серед нових терапій добре себе зарекомендувала ударно-хвильова терапія. УХТ — це вплив на організм за допомогою акустичних хвиль низької частоти (не доступної для людського вуха) і високої інтенсивності. Хвилі швидко проходять крізь м'які тканини (м'язи) і рідини (кров і лімфа), запускаючи процеси регенерації. Опір м'яких тканин цим хвилям невеликий, на відміну від кісток і хрящів. Тобто, хвилі УХТ не травмують м'які тканини, проходять як би «крізь них», а доходячи до кісткової і хрящової тканин починають «діяти», розбиваючи патологічні утворення (нарости, шипи), камені.
Лікувальні заклади в Україні[ред. | ред. код]
- У Сокалі Львівської області з 1969 року діє загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей хворих на сколіоз.
- У Харківській області існує комунальний заклад «Харківський санаторний навчально-виховний комплекс № 13» для дітей із проблемою сколіозу.
- У Полтаві діє дитячий санаторій для дітей із порушенням опорно-рухового апарату.
- У Києві діє центр лікування спини «NewSpine» для дітей із різними ступенями сколіозу.
- У Києві методом Шрот -терапії займаються в Інституті вертебрології та реабілітації
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б 2016 SOSORT guidelines: orthopaedic and rehabilitation treatment of idiopathic scoliosis during growth. Архів оригіналу за 7 серпня 2018. Процитовано 7 серпня 2018.
 | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2019) |
|
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Література[ред. | ред. код]
- Фонарева М. И. Справочник по детской лечебной физкультуре.-Л.:Медицина, 1983. — 360с. (рос.)
- Козлова Т. В. Физкультура для всей семьи. — М.: Физкультура и спорт, 1990. — 463 с., ил. — ISBN 5-278-00312 (рос.)
|
