Скутер
Ску́тер (від англ. to scoot — бігти стрімголов; тікати), або моторо́лер (нім. Motorroller) — різновид легкого мотоцикла, характерний платформою для ніг водія та розташуванням двигуна з примусовою системою повітряного охолодження ззаду під сидінням.
Скутер набув поширення у Європі після Другої світової війни. Першим виробником моторолера була італійська фірма Piaggio, яка в 1946 році випустила культову модель Vespa.[1] Вони випускали малопотужні моделі (об'єм двигунів був від 50 до 250 см³ та потужність від 1 до 15 к.с.). Максіскутери з двигунами від 250 до 850 см³ (від 15 до 52 к.с.) були розроблені для західних ринків.
У Радянському Союзі з 1957 по 1966 рік виготовлявся скутер Вятка ВП-150, який був піратською копією Vespa.
Скутери популярні як особистий транспорт через низьку вартість покупки та експлуатації, зручність паркування та маневреність.[2] Ліцензійні вимоги для скутерів простіші й дешевші, ніж для автомобілів у більшості країн світу, і страхування, як правило, дешевше теж.
Скутер зовні схожий на самокат із сидінням і маленькими колесами. Департамент транспорту США визначає скутер як мотоцикл, який має платформу для ніг оператора або інтегровані підніжки, і має покрокову архітектуру, що означає, що частина транспортного засобу перед сидінням оператора і між ніг оператора, сидячи в положення при їзді, нижче по висоті, ніж сидіння оператора.[3] Така конструкція можлива, оскільки двигун скутера і більшість приводних систем кріпляться до задньої осі або під сидінням. На відміну від звичайного мотоцикла, у якому двигун встановлений на рамі, у більшості сучасних скутерів двигун розташований на одній осі із заднім колесом, тоді як у більшості старих і деяких нових ретромоделях двигуни розташовані на окремій осі. Скутери зазвичай оснащені або безступінчатою трансмісією (CVT), або механічною коробкою передач з перемикачем, розташованим на лівій частині керма.
Традиційно колеса скутера менші, ніж звичайні колеса мотоцикла, і виготовлені зі штампованої сталі або сплаву алюмінію, кріпляться на одному болту і часто є взаємозамінними (переднє із заднім). Деякі скутери оснащені запасним колесом.
Поряд із Vespa у повоєнній Італії схожу нішу зайняв скутер Lambretta від міланської фірми Innocenti, серійний випуск якого розпочався 1947 року; у 1950-1960-х роках обидві марки разом стали символами міського транспорту в Західній Європі та атрибутом субкультури модів у Великій Британії[4].
Окремою віхою світового мотоциклобудування стала презентована 1958 року японська Honda Super Cub зі ступенькоподібною рамою та автоматичним зчепленням. У жовтні 2017 року сукупний випуск моделі перевищив 100 мільйонів одиниць, що робить її наймасовішим моторизованим транспортним засобом в історії[5][6][7][8][9].
У країнах Південно-Східної Азії скутер залишається основним приватним транспортом: за оцінкою Pew Research Center, у Таїланді, В'єтнамі, Індонезії та Малайзії понад 80 % домогосподарств володіють принаймні одним моторизованим двоколісним засобом[10]. У В'єтнамі на двоколісний транспорт припадає близько 80 % внутрішньоміських поїздок[11].
Перші конструктивні риси майбутніх скутерів з'явилися в мотоциклах наприкінці XIX та на початку XX століття. У 1894 році в Мюнхені компанія Hildebrand & Wolfmüller випустила перший серійний мотоцикл із рамою з низькою посадкою та паливним баком, розміщеним уздовж нижньої частини рами. Модель оснащувалася двоциліндровим двигуном, встановленим у нижній частині конструкції, та могла розвивати швидкість до 40 км/год[12]. У 1902 році у Франції було представлено Auto-Fauteuil, який мав низьку раму та сидіння крісельного типу замість традиційного сідла[13].
Одним із перших транспортних засобів, що наблизився до сучасної концепції скутера, став Autoped, який вироблявся в Нью-Йорку у 1915—1921 роках[14], а також за ліцензією компанією Krupp у Німеччині в 1919—1922 роках[15]. Конструкція передбачала запуск двигуна шляхом нахилу рульової колонки вперед, тоді як її відхилення назад активувало гальмівний механізм[16]. У 1920-х роках у Великій Британії з'явилися моделі Skootamota та Unibus. Остання мала кузовні панелі, що закривали механічні вузли, однак обидві моделі не отримали широкого комерційного поширення через високу вартість[17][18].
У 1936 році американська компанія Salsbury представила модель Motor Glide, яка вплинула на подальший розвиток конструкції скутерів. Модель мала сидіння, розташоване над закритим двигуном. У 1938 році компанія вперше застосувала на скутері варіатор (CVT)[19]. Іншим відомим виробником була компанія Cushman, яка випускала скутери з 1936 по 1965 рік. Її модель Airborne використовувалася десантними підрозділами США під час Другої світової війни[20].
Після завершення війни частина японських авіаційних підприємств переорієнтувалася на виробництво моторизованого транспорту. У результаті цього з'явилися моделі Fuji Rabbit та Mitsubishi Silver Pigeon, представлені у 1946 році. Деякі модифікації Fuji Rabbit оснащувалися автоматичною трансмісією з гідротрансформатором та пневматичною підвіскою[21].
У 1946 році компанія Piaggio запатентувала модель Vespa, яка суттєво вплинула на подальший розвиток скутерів. Конструкція, розроблена Коррадіно Д'Асканіо, використовувала безрамний кузов типу монокок, перемикач передач на кермі та двигун, встановлений поруч із заднім колесом. Таке компонування дозволило відмовитися від ланцюгового приводу. Невеликий діаметр коліс і коротка колісна база забезпечували високу маневровість у міських умовах[22].
- ↑ Vespa потрапила в топ-12 речей, що змінили світ [Архівовано 26 грудня 2014 у Wayback Machine.]. likenews.com.ua.
- ↑ http://moto-minsk.by/scooter.html [Архівовано 15 березня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ DOT Regulation Part 571.123: Standard No. 123; Motorcycle controls and displays. Federal Motor Carrier Safety Administration. Архів оригіналу за 26 січня 2009. Процитовано 3 червня 2010.
- ↑ Vespa. Encyclopædia Britannica. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ Special Edition: The 100 Million Unit Production Milestone. Honda Motor. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ The World's Best-Selling Motorcycle: The Scoot of the Super Cub. Nippon.com. 14 серпня 2018. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ 2026 Honda Super Cub C125. Superbike News #1 for Biker News (брит.). 23 січня 2026. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ McAleer, Brendan (8 листопада 2024). History of the Honda Super Cub: How It Conquered the World With Two Wheels. motor1. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ The Charming Honda Super Cub Has Sold an Astounding 100 Million Units Worldwide. Autoweek (амер.). 23 жовтня 2017. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ Car, bike or motorcycle? Depends on where you live. Pew Research Center. 16 квітня 2015. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ Two-wheelers in Vietnam: a baseline analysis of stock characteristics (PDF). International Council on Clean Transportation. Лютий 2022. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ The World of Motorcycles: Vintage Motorcycles - Hildebrand & Wolfmüller. theworldofmotorcycles.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2011. Процитовано 17 травня 2009.
- ↑ Auto-Fauteuil. scootermaniac.org. Florian Jacquet. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 28 серпня 2010.
- ↑ America on the Move | Pope, Cleveland, Autoped, and Simplex. National Museum of American History. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ Wilson, Hugo (1995). The encyclopedia of the motorcycle. Dorling Kindersley. с. 243. ISBN 978-0-7894-0150-2.
- ↑ Wilson, Hugo (1995). The encyclopedia of the motorcycle. Dorling Kindersley. с. 22. ISBN 978-0-7894-0150-2.
- ↑ Webster, Michael (2008). Motor Scooters (вид. 2). Shire Books. с. 6—7. ISBN 978-0-7478-0668-4.
- ↑ Wilson, Hugo (1995). The encyclopedia of the motorcycle. Dorling Kindersley. с. 170 (Skootamota), 222 (Kenilworth), 159, 228 (Reynolds Runabout), 231 (Unibus). ISBN 978-0-7894-0150-2.
- ↑ Shattuck, Colin; Peterson, Eric (2005). Scooters: Red Eyes, Whitewalls and Blue Smoke. Speck Press. с. 14—16. ISBN 0-9725776-3-7.
- ↑ CUSHMAN MODEL 53 AIRBORNE SCOOTER. www.olive-drab.com. Архів оригіналу за 12 червня 2011. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ History. Fuji Rabbit Scooters. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 7 травня 2026.
- ↑ Foot, John (2001). Milan since the Miracle: City, Culture and Identity. Berg. с. 120. ISBN 1-85973-550-9.
