Смирнов Семен Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Смирнов Семен Сергійович
рос. Семён Серге́евич Смирно́в
Народився 1901(1901)
станція Зима, тепер Іркутської області, Російська Федерація
Помер 26 березня 1985(1985-03-26)
місто Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області
Національність росіянин
Діяльність державний діяч
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання капітан
Партія КПРС
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани» Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня

Семен Сергійович Смирнов (1901(1901), станція Зима, тепер Іркутської області, Російська Федерація — 26 березня 1985, місто Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області) — український радянський діяч, секретар Дніпродзержинського міськкому КП(б)У, голова виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих Дніпропетровської області.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився на станції Зима Томської залізниці у родині робітника. З одинадцяти років працював рознощиком газет у місті Тюмені. Потім працював токарем чавуноливарного механічного заводу, токарем залізничних майстерень.

У грудні 1919 — 1923 року — в Червоній армії. Учасник Громадянської війни в Росії, брав участь у боях проти військ адмірала Колчака та барона Врангеля. Служив червоноармійцем, секретарем партійного бюро полку, уповноваженим відділу дивізії.

Член РКП(б) з 1920 року.

Після демобілізації працював у органах Державного політичного управління (ДПУ). Був інструктором окружного комітету ВКП(б).

Закінчив Всесоюзний комуністичний університет у Ленінграді, навчався у аспірантурі.

У 1933—1935 роках — інструктор Дніпропетровського обласного комітету КП(б)У.

У 1935—1941 роках — секретар партійного комітету будівельного тресту «Дзержинськбуд» у місті Дніпродзержинську; завідувач відділу пропаганди і агітації Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У червні 1941 — жовтні 1943 року — в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Служив із грудня 1941 по лютий 1943 року заступником начальника евакуаційного госпіталю № 3107 із політичної частини. У лютому 1943 року отримав важку контузії, став інвалідом ІІ-ї групи. Після демобілізації повернувся до міста Дніпродзержинська.

У жовтні 1943—1948 роках — 2-й, 1-й секретар Дніпродзержинського міського комітету КП(б)У Дніпропетровської області.

У 1948—1961 роках — голова виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради депутатів трудящих Дніпропетровської області.

З 1961 року — персональний пенсіонер союзного значення. Після виходу на пенсію очолював один із позаштатних відділів Дніпродзержинського міського комітету КПУ.

Звання[ред. | ред. код]

  • капітан

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • газета «Зоря» (Дніпропетровськ) — березень 1985 року.