Соболь Михайло Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Михайло Андрійович Соболь
Народився 3 вересня 1883(1883-09-03)
Білосток, Польща
Помер 31 жовтня 1955(1955-10-31) (72 роки)
Київ
Громадянство Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперіяСРСР СРСР
Національність українець
Місце проживання Харків
Діяльність танцівник, хореограф
Відомий завдяки Засновник театралізованого ансамблю народного танцю
Наступник Павло Вірський
Діти Соболь Олександр Михайлович

Михайло Андрійович Соболь (нар. 3 вересня 1883(18830903), Білосток, Польщапом. 31 жовтня 1955, Київ) — український танцівник і хореограф. Батько танцівника і педагога, Заслуженого артиста України Олександра Соболя[1].

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Був учнем балетмейстера Хоми Ніжинського — батька прославленого Вацлава Ніжинського.

Пропагував театралізований хореографічний фольклор, створив свій хореографічний театралізований ансамбль, метою якого була театралізація народних обрядів, звичаїв, традицій. Ансамбль складався з 10 танцівників і 18 танцівниць з високою професійною підготовкою. До програми колективу входили театралізовані сюїти:

  • «Весілля на Україні»,
  • «Запорозькі козаки»,
  • «Російське весілля»,
  • «Картинки в горах Кавказу»,
  • «Польський бал»,
  • «Українські дівочі хороводи».

Ансамбль почав виступати у 1910 році з великою програмою, з якою він гастролював по містах України, а з 1914 року працював у Харкові. Віртуозна техніка хореографічних творів Михайла Соболя сприяла розкриттю хореографічних образів, підсилюючи їх характери і впливаючи на інтерес до цих творів, професіоналізм в цілому.

Хореограф ускладнив лексику, але не за рахунок циркових трюків, а збільшуючи амплітуду дії того чи іншого руху; так, наприклад, народилися видозміни повзунця, присядок. Знання класичного танцю допомагало балетмейстеру застосувати у новій якості композиційні прийоми, що свого часу ввійшли в арсенал класичного балету. Запозичуючи основну структуру руху та забарвлюючи його відповідно до художнього завдання, Михайло Соболь використовував ряд повітряних рухів, притаманних українському чоловічому танцю. При цьому, рух виконував функцію образно-дійового чинника, який у комбінації з іншими допомагав розкрити тему та сюжет твору.

Численні балетмейстери українських труп, широко використовуювали хореографічні твори Михайла Соболя, переносячи одні й ті самі танцювальні композиції з вистави у виставу, але при цьому часто перекручували і спотворювали його знахідки. Відомий український фольклорист і хореограф Василь Миколайович Верховинець називав такі танці «еквілібристикою в українській одежі під неможливо швидкий темп українського козачка».

Послідовником Михайла Соболя став Павло Вірський, який з успіхом розвив знахідки і традиції, закладені попередником.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шляхи розвитку українського народно-сценічного танцю

Джерела[ред. | ред. код]