Сорокотяжинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сорокотяжинці
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Немирівський район
Рада/громада Криковецька сільська рада
Код КОАТУУ 0523084404
Основні дані
Засноване 1800
Населення 213
Площа 1,932 км²
Густота населення 110,25 осіб/км²
Поштовий індекс 22835
Телефонний код +380 4331
Географічні дані
Географічні координати 48°57′40″ пн. ш. 28°57′10″ сх. д. / 48.96111° пн. ш. 28.95278° сх. д. / 48.96111; 28.95278Координати: 48°57′40″ пн. ш. 28°57′10″ сх. д. / 48.96111° пн. ш. 28.95278° сх. д. / 48.96111; 28.95278
Середня висота
над рівнем моря
264 м
Найближча залізнична станція Сажки
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради 22834, Вінницька обл., Немирівський р-н, с. Криківці, тел. 3-43-42
Карта
Сорокотяжинці. Карта розташування: Україна
Сорокотяжинці
Сорокотяжинці
Сорокотяжинці. Карта розташування: Вінницька область
Сорокотяжинці
Сорокотяжинці
Мапа

Сорокотяжи́нці — село в Україні, в Немирівському районі Вінницької області. Населення становить 213 осіб.

За 2 км від села знаходиться зупинка Сажки, де зупиняються приміські дизель-поїзди.

Історія[ред. | ред. код]

Про походження назви села існує таке оповідання. Турки, дізнавшись про багатства власника цих земель Потоцького, який проживав у Немирові, вчинили набіг на його маєток у сподівання дістатися Немирова та пограбувати його, дійшли до села Печеного, в якому домашнє військо графа разом із селянами під проводом отамана Сороки відбило турків. Поміщик заснував на місці спаленого села нове у найближчому лісі та назвав його Сорокотяжинцями (Сорока тягався з турками). До 1882 року в Сорокотяжинцях існувала стара дерев'яна церква на честь святого Архістратига Михаїла, трикупольна, побудована у 1695 р. на кошти поміщика.

Будки — назва колишнього села, яке тепер входить до складу Сорокотяжинців, або попередня назва села.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Budki 2.), wś, pow. bracławski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.) — S. 440. (пол.)

[1]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Сіцінський, Юхим (2009). Приходы и церкви Подольской епархии (рос.). Біла Церква: Олександр Пшонковський. с. 174. ISBN 978-966-2083-00-2.