Спастика

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спастика
Спеціальність неврологія
Препарати metaxaloned[1], Мепробамат[1], prazepamd[1], dantrolened[1], циклобензапрінd[1], chlormezanoned[1], тизанідин[1], Клонідин[1], баклофен[1], carisoprodold[1] і діазепам[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 R25.2
DiseasesDB 20872
MeSH D009128

Спастичність — це комплекс симптомів, що характеризується підвищеним тонусом м'язів, надмірно активним глибокими сухожильними рефлексами, клонусом, аномальними спинальними рефлексами і спазмами м'язів при скороченні. Прояви спастичності кінцівок залежать від швидкості руху, — при швидкому пасивному рухові в суглобі зростає протидія рухові. І навпаки, повільний рух відбувається з меншим опором. Спастичність частково пояснюється втратою нормального гальмування спинальних або супраспинальних рефлексів і надмірною збудливістю рефлексів розтягу.

Спастичність часто спостерігається у пацієнтів з дисфункцією верхнього мотонейрону, як-от при ушкодженні спинного мозку, головного мозку, розсіяному склерозі або ураженні судин головного мозку.

У пацієнтів зі спастичністю можуть з'являтися судоми м'язів, спазми, фасцикуляція, ригідність, дистонія, атетоз і атаксія, але вони не обов'язково є виявом спастичності[2].

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м NDF-RT
  2. Спастичність//Гері Окамото. Основи фізичної реабілітації. — Львів: Галицька видавнича спілка, 2002. — С. 28