Спаське (Дніпровський район)
 | Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. (квітень 2023) |
| село Спаське | |
|---|---|
_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE-%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BC.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Дніпровський район |
| Громада | Підгородненська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA12020210040099872 |
| Облікова картка | Спаське |
| Основні дані | |
| Засноване | 1750 |
| Населення | 3 145 |
| Поштовий індекс | 51263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°39′33″ пн. ш. 35°02′44″ сх. д. / 48.65917° пн. ш. 35.04556° сх. д.Координати: 48°39′33″ пн. ш. 35°02′44″ сх. д. / 48.65917° пн. ш. 35.04556° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
62 м |
| Водойми | р. Кільчень. |
| Місцева влада | |
| Сільський голова | Горб Андрій Іванович |
| Карта | |
  Спаське | |
 Спаське | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Спа́ське — село в Україні, у Підгородненській міській територіальній громаді Дніпровського району Дніпропетровської області, над річкою Кільчень. Населення за переписом 2001 року становить 3145 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Ягідний байрак був відомою запорозькою місциною з багатою і плодовитою рослинністю та мальовничими видами. 1650 у Ягідному байраці у річки Кільчень тут відомі зимівники старих запорожців, що мали худобу, бджіл і що ловили рибу.
1680 року при влаштуванні московського військового табору у козацькій Самарі деякі запорожці переселилися у Ягідний яр.
У 1734—1775 роках — у Самарській паланці.
1750 року відставний запорозький старшина Батуринського куреня Трохим Казинець побудував у Ягідному байраці землянки і мазанки і поселив у них своїх рідних і друзів. З 1760 року добре знали Трохима Козинця у новій Самарі (Новомосковську) на ярмарках і базарах за багатою продукцією. Він постачав азовському губернатору Черткову коней і спритних хлопців до них. Після руїни Січі, 1777 року Азовська канцелярія за ходатайством старого Козинця надала його зимівнику статус державної військової слободи Спасової і призначила його сина — Максима Козинця осадчим слободи. Згодом козака Гаврила Яковлєва Левченка призначено писарем Спаської сільської поліції. Вони, а також козаки Іван Лимарів і Григорій Антонів Коніловський розпланували і забудували слободу за їхнім планом і збільшили таким чином населення.
За даними Азовської губернської канцелярії 1780 року слобода називалася Спасова і мала 357 мешканців (183 чоловіків і 175 жінок) (числа наведені за документом).
1782 року тут мешкало 395 осіб (210 чоловіків і 185 жінок). Було відчужене 120 десятин для церкви Вознесення Господня, що була побудована коштом селян і посвячена 2 липня 1789 року.
1886 року державна слобода Спаська була центром Спаської волості Новомосковського повіту. Тут мешкало 2412 особи. Тут було 415 господарств, волосне правління, православна церква, школа, магазин. Її положення означене на правому березі річки Кільчень[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3720 осіб (1885 чоловічої статі та 1835 — жіночої), з яких 3702 — православної віри[2].
1908 року населення зросло до 5030 осіб (2560 — чоловіків та 2470 — жінок). Господарств налічувалось — 829[3].
Населення[ред. | ред. код]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 96,9% |
| російська | 3% |
| інші/не визначилися | 0,1% |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Семак Петро Михайлович (р. 1960) — російський актор театру та кіно.
- Самійленко Микола Омелянович (1917—2001) — український поет, воїн УПА.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Народний музей -
Хрест козакам-запорожцям, засновникам села -
Погруддя Тараса Шевченка -
Військовий меморіал -
Меморіал Герою Радянського Союзу Петру Козинцю
_%D0%9D%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9.jpg)
_%D0%9F%D0%BE%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0.jpg)
_%D0%92%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB.jpg)
_%D0%9C%D0%B5%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BB_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%8E_%D0%A0%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D1%83_%D0%9A%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%8E.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Список населенных мест Новомосковского уезда Екатеринославской губернии [Архівовано 25 травня 2021 у Wayback Machine.] / Издание Екатеринославской губернской земской управы. — Екатеринослав: Типография губернского земства, 1911. — 50 с.
Джерела[ред. | ред. код]
- Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Спа́ське // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.556
|
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
