Атараксія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Атараксія''' ({{lang-el|ἀταραξία}} — спокій) — термін старогрецької філософії, яким [[Піррон]] та [[Епікур]] описували блаженний безтурботний стан. |
'''Атараксія''' ({{lang-el|ἀταραξία}} — спокій) — термін старогрецької філософії, яким [[Піррон]] та [[Епікур]] описували блаженний безтурботний стан. |
||
Стан атараксії - найбільше, чого може досягти людина в житті, - це звільнити себе від страхів та неприємних відчуттів,отримувати від життя насолоди, серед яких найбільша - уміння запобігати стражданням та зберігати душевну рівновагу, незворушність і безпристрасність. |
|||
Епікур вважав атараксію єдиним насправді щасливим станом людини. Це стан [[спокій|спокою]], що виникає тоді, коли людина відкидає віру в [[загробне життя]], не боїться [[бог]]ів, бо вони далеко і байдужі до людей, уникає політики й чварливої компанії, оточує себе тільки вірними друзями, і, найважливіше, стає відкритою чесною особою, гідною довіри. |
Епікур вважав атараксію єдиним насправді щасливим станом людини. Це стан [[спокій|спокою]], що виникає тоді, коли людина відкидає віру в [[загробне життя]], не боїться [[бог]]ів, бо вони далеко і байдужі до людей, уникає політики й чварливої компанії, оточує себе тільки вірними друзями, і, найважливіше, стає відкритою чесною особою, гідною довіри. |
||
Версія за 12:19, 5 квітня 2013
Атараксія (грец. ἀταραξία — спокій) — термін старогрецької філософії, яким Піррон та Епікур описували блаженний безтурботний стан. Стан атараксії - найбільше, чого може досягти людина в житті, - це звільнити себе від страхів та неприємних відчуттів,отримувати від життя насолоди, серед яких найбільша - уміння запобігати стражданням та зберігати душевну рівновагу, незворушність і безпристрасність.
Епікур вважав атараксію єдиним насправді щасливим станом людини. Це стан спокою, що виникає тоді, коли людина відкидає віру в загробне життя, не боїться богів, бо вони далеко і байдужі до людей, уникає політики й чварливої компанії, оточує себе тільки вірними друзями, і, найважливіше, стає відкритою чесною особою, гідною довіри.
На думку Піррона людина не може відрізнити істинні й фальшиві відчуття, тому атараксія є спокоєм, що виникає при відмові від судження щодо догм і будь-чого неочевидного, не припиняючи водночас допитуватися до істини. Як художник Апеллес, розлютившись від невдалих спроб намалювати спіненого коня, жбурнув на полотно губку, коли чистив пензлі, що створило необхідний ефект[1].
Стоїки теж часто використовували термін атараксія, оскільки прагнули до спокою в думках, але все ж віддавали перевагу слову апатія — відсутність пристрастей. [2]
Див. також
Примітки
- ↑ Sextus Empiricus, Outlines of Pyrrhonism, Translated by R.G. Bury, Harvard University Press, Cambridge, Massachusetts, 1933., p. 19, ISBN 0-674-99301-2
- ↑ Steven K. Strange, (2004), The Stoics on the Voluntariness of Passion in Stoicism: Traditions and Transformations, page 37. Cambridge University Press.
|
Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |