Піррон

|box_width=

Піррон
Західна філософія
Піррон, ілюстрація 1580 р.
Народження	пр. 360 до н. е. Еліда, Греція
Смерть	пр. 270 до н. е. Еліда, Ilida Municipalityd, Еліда, Західна Греція, Греція
Поховання	tomb of Pyrron (Eleia)d
Знання мов	давньогрецька мова
Діяльність	художник, письменник
Школа / Традиція	Скептицизм
Вплинув	Аркесілай, Крат Афінський, Карнеад, Тімон Фліунтський, Епікур, Енесідем, Секст Емпірик, Юм,
Літературний напрям	pyrrhonismd
Зазнав впливу	Демокріт
Вчителі	Bryson of Achaead, Анаксарх і Апеллес
Відомі студенти	Тімон Фліунтський
Історичний період	Антична філософія
Піррон у Вікісховищі

Пірро́н з Еліди (грец. Πύρρων, близько 360 до н. е. — близько 270 до н. е.) — давньогрецький філософ, засновник філософської школи скептицизму. Власне вчення Піррона називають пірронізмом.

Біографія

Народився у 360 році до н. е. в Еліді. Походив з бідної родини і в молодості працював живописцем. Вчителями Піррона вважаються мегарик Стільпон або атоміст Анаксарх. У 332 році до н. е. брав участь в поході Александра Македонського до Індії. За переказами, був вражений стійкістю індійських факірів, що вплинуло на його філософські погляди. По поверненню до Греції заснував власну школу.

Сам Піррон нічого не записував, а його погляди відомі за записами його учнів, особливо Тімона з Фліунта, і за викладом Євсевія. Помер у віці 90 років, маючи славу відомого філософа.

Філософські погляди

Євсевій сформулював три основні питання Тімона: «Яка природа речей?», «Як ми повинні до них ставитися?» і «Що має випливати для нас із цього ставлення?».

На перше запитання Піррон і Тімон відповідали, що людина сприймає своїми відчуттями тільки характеристики речей, такі як форма чи колір, але не може дізнатися суть речей. Будь-яке судження суб'єктивне й засновується на традиції чи звичці. Тому відповідь на друге питання — слід дотримуватися принципу епохе — утримуватися від суджень, нічого не стверджувати і не заперечувати. Мудра людина живе в спокої, байдужа до добра і зла чи будь-яких інших протиставлень. Страх втратити блага робить людину нещасною, отже байдужа людина буде щасливою. В той же час неможливо жити, не діючи, тому відповідь на третє питання — варто вчиняти так, як вчиняє більшість. Якщо тіло діє згідно з природними законами, то потрібно дотримуватися незворушності хоча б у розумі.

Послідовником пірронізму був Енесідем, а його завершителем можна вважати Секста Емпірика (2 століття нашої ери). Погляди пірроністів споріднені з поглядами сучасних фалібілістів.

Посилання

• Піррон в Енциклопедії філософії
• Епохе // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 :А — Л. — С. 345.
• Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона