Чернишевський Микола Гаврилович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Nikolay Chernyshevsky.jpg|thumb|right|Чернишевський Микола Гаврилович]] |
[[Файл:Nikolay Chernyshevsky.jpg|thumb|right|Чернишевський Микола Гаврилович]] |
||
'''Чернишевський Микола''' ({{ДН|24|7|1828|12}} — {{ДС|29|10|1889|17}}) — російський публіцист і письменник родом з [[Саратов]]а, ідеолог революційно настроєної інтелігенції. |
'''Чернишевський Микола''' ({{ДН|24|7|1828|12}} — {{ДС|29|10|1889|17}}) — російський публіцист і письменник родом з [[Саратов]]а, ідеолог революційно настроєної інтелігенції. Працював у журналі «Современные Записки», а згодом став ідейним надхненником журналу «Современник», головної трибуни російського опозиційного руху. Засуджений за участь у підпільній організації «[[Земля і Воля]]» на каторгу і заслання, пробув майже 20 років на [[Сибір]]у (1864–1883). Автор низки творів з політики, економії, філософії і літеротурної критики. Критикував [[капіталізм]] й [[економічний лібералізм]], а щодо бажаного суспільно-економічного ладу був утопійним соціалістом; у філософських поглядах був [[матеріаліст]], але не [[марксист]], де в чому близький до [[народники|народників]], противник [[слов'янофіл]]ів, один з представників російських [[Західники|західників]]; у літературній критиці — послідовний реаліст. Його роман «Что делать» (1863) став програмовим твором російської революційної інтелігенції. |
||
У рухах поневолених народів Чернишевський бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] та інших українських письменників і гостро виступав проти львівського журналу «Слово» за його проросійські наставлення (стаття «Национальная бестактность»). Популяризували Чернишевського [[Франко Іван Якович|І. Франко]] і М. Павлик. Радянська історіографія переоцінює впливи Чернишевського на цілий ряд українських письменників (Т.Шевченка, [[Панас Мирний|П.Мирного]], І.Франка, [[Грабовський Павло Арсенович|П.Грабовського]], [[Леся Українка|Лесю Українку]]), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив російської революційної демократів» на українських діячів [[19 століття]] [[Тичина Павло Григорович|П. Тичина]] в цьому дусі написав поему «Чернишевський і Шевченко». |
У рухах поневолених народів Чернишевський бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] та інших українських письменників і гостро виступав проти львівського журналу «Слово» за його проросійські наставлення (стаття «Национальная бестактность»). Популяризували Чернишевського [[Франко Іван Якович|І. Франко]] і М. Павлик. Радянська історіографія переоцінює впливи Чернишевського на цілий ряд українських письменників (Т.Шевченка, [[Панас Мирний|П.Мирного]], І.Франка, [[Грабовський Павло Арсенович|П.Грабовського]], [[Леся Українка|Лесю Українку]]), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив російської революційної демократів» на українських діячів [[19 століття]] [[Тичина Павло Григорович|П. Тичина]] в цьому дусі написав поему «Чернишевський і Шевченко». |
||
Версія за 14:59, 11 вересня 2013
Чернишевський Микола (12 (24) липня 1828 — 17 (29) жовтня 1889) — російський публіцист і письменник родом з Саратова, ідеолог революційно настроєної інтелігенції. Працював у журналі «Современные Записки», а згодом став ідейним надхненником журналу «Современник», головної трибуни російського опозиційного руху. Засуджений за участь у підпільній організації «Земля і Воля» на каторгу і заслання, пробув майже 20 років на Сибіру (1864–1883). Автор низки творів з політики, економії, філософії і літеротурної критики. Критикував капіталізм й економічний лібералізм, а щодо бажаного суспільно-економічного ладу був утопійним соціалістом; у філософських поглядах був матеріаліст, але не марксист, де в чому близький до народників, противник слов'янофілів, один з представників російських західників; у літературній критиці — послідовний реаліст. Його роман «Что делать» (1863) став програмовим твором російської революційної інтелігенції.
У рухах поневолених народів Чернишевський бачив позитивне явище і відстоював право українців творити власну культуру рідною мовою. Позитивно оцінював творчість Тараса Шевченка та інших українських письменників і гостро виступав проти львівського журналу «Слово» за його проросійські наставлення (стаття «Национальная бестактность»). Популяризували Чернишевського І. Франко і М. Павлик. Радянська історіографія переоцінює впливи Чернишевського на цілий ряд українських письменників (Т.Шевченка, П.Мирного, І.Франка, П.Грабовського, Лесю Українку), доводячи тезу про «постійний благотворний вплив російської революційної демократів» на українських діячів 19 століття П. Тичина в цьому дусі написав поему «Чернишевський і Шевченко».
Див. також
- 2783 Чернишевський — астероїд, названий на честь письменника[1].
Примітки
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Література
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чернишевський Микола Гаврилович |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чернишевський Микола Гаврилович |
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |