Плацкартний вагон: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

(Переглянути усі неперевірені зміни)

[неперевірена версія]

← Попереднє редагування Наступне редагування →

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Лінійно

Версія за 20:10, 14 березня 2014

Плацкартний вагон (від нім. «Platz-Karte») — один з класів пасажирських вагонів в СРСР, Україні й країнах СНД, який призначався для перевезень в межах СРСР.

Звичайний плацкартний вагон містить 9 відкритих купе, розрахований на 54 спальних місця, по 6 місць в кожному купе: два нижніх місця, два верхніх і два бокових — нижнє та верхнє. У кожному купе є складний стіл, третя полиця для речей і, під кожним нижнім пасажирськім місцем, — сховок для багажу. Вагон обладнаний двома туалетами, є титан для нагріву води.

Вартість квитка у плацкартний вагон нижча від вартості квитка у купейний вагон і вища від вартості квитка у загальний вагон. Вартість також залежить від фірмовості поїзду і коефіцієнту фірмовості вагону (якій, в свою чергу, залежить від строку експлуатації вагону). Фірмовість, клас поїзда (вагону) та коефіцієнт фірмовості встановлюються Укрзалізницею залежно від рівня комфорту та послуг, що надаються. У залежності від фірмовості, класу, маршруту і призначення пасажирського поїзду в його склад включають різну кількість різнотипних вагонів. В окремих поїздах міжнародних напрямків плацкартні вагони стандарту СРСР відсутні.

Назва вагону походить від плацкарти — додаткової до проїзного квитка карточці або квитанції, яка дозволяє займати визначене нумероване місце. Квитки в плацкартні вагони продаються зразу із зазначенням місця на відміну від квитків в загальні вагони. У квитках у вищі класи вагонів (купейні, спальні) також проставляється вартість плацкарти.