Розпорядження (правомочність): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Dgho (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Dgho (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Розпоря́дження''' ({{lang-la|ius abutendi}}; також '''''право розпорядження''''') — можливість [[власник]]а [[річ (право)|речі]] визначати її фактичну і юридичну долю. |
|||
{{Пишу}} |
|||
Розпорядження (також право розпорядження, {{lang-la|ius abutendi}}) - можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю. |
|||
Одна з трьох класичних правомочностей власника (поряд з [[володіння]]м і [[користування]]м)<ref>Якщо володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).</ref>. |
Одна з трьох класичних правомочностей власника (поряд з [[володіння]]м і [[користування]]м)<ref>Якщо володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки примусового вилучення майна у власника ([[націоналізація]], [[конфіскація]], [[реквізиція]], примусовий продаж тощо).</ref>. |
||
Визначення фактичної долі речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ. |
Визначення ''фактичної долі'' речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. ''Юридична доля'' речі може бути визначена шляхом передачі [[право власності|права власності]] іншій особі або шляхом відмови від права на річ. |
||
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна). |
Право розпорядження <u>в об'єктивному розумінні</u> є сукупністю [[правова норма|правових норм]], з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна). |
||
Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності. Наприклад, продаж, дарування, |
Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності. Наприклад, [[продаж]], [[дарування]], вчинення [[заповіт]]у або навіть знищення майна<ref>У деяких випадках розпорядження майном обмежено законом. Наприклад, у громадянина, який не забезпечує схоронності належного йому майна, яке є [[Пам'ятка історії|пам'яткою історії]] і культури, це майно може бути викуплено державою.</ref>. |
||
Акт розпорядження майном, який здійснюється власником щодо належної йому речі, завжди є юридичним актом. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім. |
Акт розпорядження майном, який здійснюється власником щодо належної йому речі, завжди є [[Юридичний акт|юридичним актом]]. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім. |
||
Право розпорядження майном може бути обмежене законом в інтересах суспільства (наприклад, заборона на реалізацію земельних ділянок іноземним особам). |
Право розпорядження майном може бути обмежене законом в інтересах суспільства (наприклад, заборона на реалізацію [[земельна ділянка|земельних ділянок]] [[іноземці|іноземним особам]]). |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
* [[Власність]] |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Версія за 20:08, 11 грудня 2014
Розпоря́дження (лат. ius abutendi; також право розпорядження) — можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю.
Одна з трьох класичних правомочностей власника (поряд з володінням і користуванням)[1].
Визначення фактичної долі речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна).
Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності. Наприклад, продаж, дарування, вчинення заповіту або навіть знищення майна[2].
Акт розпорядження майном, який здійснюється власником щодо належної йому речі, завжди є юридичним актом. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім.
Право розпорядження майном може бути обмежене законом в інтересах суспільства (наприклад, заборона на реалізацію земельних ділянок іноземним особам).
Див. також
Примітки
- ↑ Якщо володіння і користування можуть належати не лише власникові, а й іншим особам, то право розпорядження належить, як правило, лише власнику. Винятки становлять випадки примусового вилучення майна у власника (націоналізація, конфіскація, реквізиція, примусовий продаж тощо).
- ↑ У деяких випадках розпорядження майном обмежено законом. Наприклад, у громадянина, який не забезпечує схоронності належного йому майна, яке є пам'яткою історії і культури, це майно може бути викуплено державою.