Перм-36: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
ReAl (обговорення | внесок) →Сучасність: Переклад з тієї ж статті |
ReAl (обговорення | внесок) Переклад з тієї ж статті |
||
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
|підпис зображення = Головна будівля |
|підпис зображення = Головна будівля |
||
|координати = {{Coord|58.2633|57.43033|display==inline,title}} |
|координати = {{Coord|58.2633|57.43033|display==inline,title}} |
||
|тип = |
|тип = |
||
|засновано = 30 серпня 1994 |
|засновано = 30 серпня 1994 |
||
|адреса = |
|адреса = |
||
|дата відкриття = |
|дата відкриття = |
||
|дата закриття = |
|дата закриття = |
||
|режим роботи = |
|режим роботи = |
||
|архітектор = |
|архітектор = |
||
|фонд = |
|фонд = |
||
|відвідувачі = |
|відвідувачі = |
||
|директор = |
|директор = |
||
|куратор = |
|куратор = |
||
|карта розташування = |
|карта розташування = |
||
|підпис карти = |
|підпис карти = |
||
}} |
}} |
||
Рядок 34: | Рядок 34: | ||
1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в [[Дубравлаг|колоніях Мордовської АРСР]]. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки [[Чусова]], розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них. |
1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в [[Дубравлаг|колоніях Мордовської АРСР]]. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки [[Чусова]], розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них. |
||
Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров — про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18%. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8%»<ref>{{Статья|автор = Владимир Соколов|заглавие = "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров|издание = Эхо Москвы в Перми|год = 2015|ссылка = http://www.echoperm.ru/interview/299/136851/}}</ref>. |
Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров — про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18 %. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8 %»<ref>{{Статья|автор = Владимир Соколов|заглавие = "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров|издание = Эхо Москвы в Перми|год = 2015|ссылка = http://www.echoperm.ru/interview/299/136851/}}</ref>. |
||
На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»<ref>{{Cite web|url = http://www.nakanune.ru/news/2014/6/30/22358597/|title = Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями"|work = Накануне|date = 30.06.2014}}</ref>. |
На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»<ref>{{Cite web|url = http://www.nakanune.ru/news/2014/6/30/22358597/|title = Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями"|work = Накануне|date = 30.06.2014}}</ref>. |
||
Рядок 43: | Рядок 43: | ||
=== Сучасність === |
=== Сучасність === |
||
У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій |
У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій «Перм-36» прийняв перших відвідувачів. У відреставрованих бараках було розміщено експонати музею. Втрачені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації було відтворено наново. |
||
У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста [[Чусовий]] виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка. |
У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста [[Чусовий]] виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка.<ref name="M"/> |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist|refs= |
|||
<div class="references-small " id="cx131" style="column-count:2;-moz-column-count:2;-webkit-column-count:2;" data-source="131" data-cx-state="source" data-cx-weight="784" contenteditable="true"> |
|||
<ref name="M">''Иван Козлов''. [https://meduza.io/news/2014/11/10/potok-donosov-byl-bespretsedentnym «Поток доносов был беспрецедентным» Как в Перми боролись с музеем истории политических репрессий] // «[[Meduza]]», 10.11.2014 |
|||
<references /> |
|||
</ |
</ref> |
||
}} |
|||
== Посилання == |
== Посилання == |
Версія за 13:42, 20 серпня 2016
Меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36» | |
---|---|
Мемориальный музей истории политических репрессий «Пермь-36» | |
Головна будівля | |
58°15′48″ пн. ш. 57°25′49″ сх. д. / 58.2633° пн. ш. 57.43033° сх. д.Координати: 58°15′48″ пн. ш. 57°25′49″ сх. д. / 58.2633° пн. ш. 57.43033° сх. д. | |
Тип | виправно-трудовий табір (1946) і музей (1996) |
Країна | Росія |
Засновник | Viktor Shmyrovd |
Засновано | 30 серпня 1994 |
Відвідувачі | 35 000 осіб |
Сайт | itk36-museum.ru |
Перм-36 у Вікісховищі |
Перм−36 — неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму для засуджених за «особливо небезпечні державні злочини» в селищі Кучино Чусовського району Пермської області, яка перетворена в музей — Меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36».
Історія
Радянський період
Виправно-трудова колонія в Кучино була створена в 1946 році і скорочено називалась «ВТК-36» (рос. «ИТК-36»). Спочатку ув'язнені займалися рубанням лісу, але в 1954 році їх зайняли іншими роботами.
До 1972 року в колонію направляли засуджених співробітників радянських правоохоронних органів. Оскільки багато з них добре знали систему охорони місць ув'язнення, то для виключення можливості втечі територію обнесли додатковими парканами.
1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в колоніях Мордовської АРСР. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки Чусова, розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них.
Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров — про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18 %. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8 %»[1].
На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»[2].
У колонії були засуджені за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді» дисиденти: Володимир Буковський, Сергій Ковальов, Юрій Орлов, Леонід Бородін, Валерій Марченко (загинув в ув'язненні), Натан Щаранський, Гліб Якунін, Михайло Кукобака, Левко Лук'яненко, Баліс Ґаяускас, Василь Стус (загинув в ув'язненні), Микола Браун та інші політв'язні. 1980 року в колонії відкрили ділянку особливого режиму для рецидивістів в колишній будівлі лісопереробного цеху. Вони містилися в закритих камерах.
Колонія була закрита в 1988 році.
Сучасність
У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій «Перм-36» прийняв перших відвідувачів. У відреставрованих бараках було розміщено експонати музею. Втрачені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації було відтворено наново.
У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста Чусовий виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка.[3]
Примітки
- ↑ Владимир Соколов. "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров // Эхо Москвы в Перми. — 2015.
- ↑ Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями". Накануне. 30.06.2014.
- ↑ Иван Козлов. «Поток доносов был беспрецедентным» Как в Перми боролись с музеем истории политических репрессий // «Meduza», 10.11.2014
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Перм-36 |