Перм-36: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
→‎Сучасність: Переклад з тієї ж статті
Переклад з тієї ж статті
Рядок 6: Рядок 6:
|підпис зображення = Головна будівля
|підпис зображення = Головна будівля
|координати = {{Coord|58.2633|57.43033|display==inline,title}}
|координати = {{Coord|58.2633|57.43033|display==inline,title}}
|тип =
|тип =
|засновано = 30 серпня 1994
|засновано = 30 серпня 1994
|адреса =
|адреса =
|дата відкриття =
|дата відкриття =
|дата закриття =
|дата закриття =
|режим роботи =
|режим роботи =
|архітектор =
|архітектор =
|фонд =
|фонд =
|відвідувачі =
|відвідувачі =
|директор =
|директор =
|куратор =
|куратор =
|карта розташування =
|карта розташування =
|підпис карти =
|підпис карти =
}}
}}


Рядок 34: Рядок 34:
1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в  [[Дубравлаг|колоніях Мордовської АРСР]]. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки [[Чусова]], розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них.
1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в  [[Дубравлаг|колоніях Мордовської АРСР]]. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки [[Чусова]], розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них.


Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров&nbsp;— про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18%. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8%»<ref>{{Статья|автор = Владимир Соколов|заглавие = "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров|издание = Эхо Москвы в Перми|год = 2015|ссылка = http://www.echoperm.ru/interview/299/136851/}}</ref>.
Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров&nbsp;— про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18&nbsp;%. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8&nbsp;%»<ref>{{Статья|автор = Владимир Соколов|заглавие = "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров|издание = Эхо Москвы в Перми|год = 2015|ссылка = http://www.echoperm.ru/interview/299/136851/}}</ref>.


На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»<ref>{{Cite web|url = http://www.nakanune.ru/news/2014/6/30/22358597/|title = Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями"|work = Накануне|date = 30.06.2014}}</ref>.
На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»<ref>{{Cite web|url = http://www.nakanune.ru/news/2014/6/30/22358597/|title = Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями"|work = Накануне|date = 30.06.2014}}</ref>.
Рядок 43: Рядок 43:


=== Сучасність ===
=== Сучасність ===
У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій «Перм-36» прийняв перших відвідувачів. У відреставрованих бараках було розміщено експонати музею. Втрачені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації було відтворено наново.
У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій «Перм-36» прийняв перших відвідувачів. У відреставрованих бараках було розміщено експонати музею. Втрачені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації було відтворено наново.


У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста [[Чусовий]] виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка.
У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста [[Чусовий]] виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка.<ref name="M"/>


== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|refs=
<div class="references-small " id="cx131" style="column-count:2;-moz-column-count:2;-webkit-column-count:2;" data-source="131" data-cx-state="source" data-cx-weight="784" contenteditable="true">
<ref name="M">''Иван Козлов''. [https://meduza.io/news/2014/11/10/potok-donosov-byl-bespretsedentnym «Поток доносов был беспрецедентным» Как в Перми боролись с музеем истории политических репрессий]&nbsp;// «[[Meduza]]», 10.11.2014
<references />
</div>
</ref>
}}


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 13:42, 20 серпня 2016

Меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36»
Мемориальный музей истории политических репрессий «Пермь-36»
Головна будівля
58°15′48″ пн. ш. 57°25′49″ сх. д. / 58.2633° пн. ш. 57.43033° сх. д. / 58.2633; 57.43033Координати: 58°15′48″ пн. ш. 57°25′49″ сх. д. / 58.2633° пн. ш. 57.43033° сх. д. / 58.2633; 57.43033
Тип виправно-трудовий табір (1946) і музей (1996)
Країна  Росія
Засновник Viktor Shmyrovd
Засновано 30 серпня 1994
Відвідувачі 35 000 осіб
Сайт itk36-museum.ru
Перм-36. Карта розташування: Росія
Перм-36
Перм-36 (Росія)
Мапа

CMNS: Перм-36 у Вікісховищі
Реконструкція одного з бараків
Огорожа

Перм−36 — неофіційна назва радянської виправно-трудової колонії суворого режиму для засуджених за «особливо небезпечні державні злочини» в селищі Кучино Чусовського району Пермської області, яка перетворена в музей — Меморіальний музей історії політичних репресій «Перм-36».

Історія

Радянський період

Виправно-трудова колонія в Кучино була створена в 1946 році і скорочено називалась «ВТК-36» (рос. «ИТК-36»). Спочатку ув'язнені займалися рубанням лісу, але в 1954 році їх зайняли іншими роботами.

До 1972 року в колонію направляли засуджених співробітників радянських правоохоронних органів. Оскільки багато з них добре знали систему охорони місць ув'язнення, то для виключення можливості втечі територію обнесли додатковими парканами.

1972 року в колонію почали направляти засуджених за особливо небезпечні державні злочини, а до цього їх утримували в  колоніях Мордовської АРСР. Колонії присвоїли позначення «установа ВС-389/36» (це позначення використовувалося при листуванні з ув'язненими). Тому цю колонію стали називати «Перм-36». На невеликій відстані одна від одної, в акваторії річки Чусова, розташовувалося три колонії: ВС-389/35, ВС-389/36, ВС-389/37. Так звані «політичні» містилися в кожній з них.

Один із засновників музею «Перм-36» пермський історик Віктор Шмиров — про склад ув'язнених у цей час: «У нашому архіві є копії облікових карток ув'язнених усіх трьох таборів. Ув'язнені часто переводилися з одного табору в інший. В цілому, у трьох таборах, людей, які звинувачувалися в участі в націоналістичних рухах, було близько 18 %. Серед них були і росіяни націоналісти. Наприклад, Ігор Огурцов, Леонід Бородін тощо. У частини з них, крім звинувачення в зраді Батьківщини й участі в антирадянських організаціях, були звинувачення в тероризмі. Це ті, хто брав участь або підтримував націоналістичні підпілля. Їх було близько 8 %»[1].

На думку пермських представників організації «Суть часу», більшість ув'язнених у цей час були «бандерівцями»[2].

У колонії були засуджені за звинуваченням в «антирадянській агітації і пропаганді» дисиденти: Володимир Буковський, Сергій Ковальов, Юрій Орлов, Леонід Бородін, Валерій Марченко (загинув в ув'язненні), Натан Щаранський, Гліб Якунін, Михайло Кукобака, Левко Лук'яненко, Баліс Ґаяускас, Василь Стус (загинув в ув'язненні), Микола Браун та інші політв'язні. 1980 року в колонії відкрили ділянку особливого режиму для рецидивістів в колишній будівлі лісопереробного цеху. Вони містилися в закритих камерах.

Колонія була закрита в 1988 році.

Сучасність

У 1992 році з'явилася ідея створити на місці колонії музей. Чотири роки пішло на підготовку до відкриття і 1996 року музей історії політичних репресій «Перм-36» прийняв перших відвідувачів. У відреставрованих бараках було розміщено експонати музею. Втрачені паркани, вишки, сигнально-попереджувальні споруди, інженерні комунікації було відтворено наново.

У 1994 році науковці почали роботи з реставрації будівель музею. Фінансову допомогу надав Леонід Юзефович, а адміністрація міста Чусовий виділила лісову ділянку, прибуток від якої витрачали на ремонт. За два з чимось роки відремонтували зону особливого режиму, 5 вересня 1995 року в колишніх табірних бараках відкрилася перша виставка.[3]

Примітки

  1. Владимир Соколов. "Новая команда, безусловно, перепрофилирует музей "Пермь-36"... Такой музей имеет право на существование, но ему не нужны наши коллекции", - Виктор Шмыров // Эхо Москвы в Перми. — 2015.
  2. Диссидент Сергей Ковалев признал: большинство заключенных "Перми-36" были бандеровцами и "лесными братьями". Накануне. 30.06.2014.
  3. Иван Козлов. «Поток доносов был беспрецедентным» Как в Перми боролись с музеем истории политических репрессий // «Meduza», 10.11.2014

Посилання