Гідрати: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 7: | Рядок 7: | ||
Як правило, гідрати є нестійкими сполуками, що легко розкладаються при випарюванні розчину. Однак, існують і такі гідрати, що утримують молекули води у своїй кристалічній структурі і виділяються з [[розчин]]ів у формі [[кристалогідрат]]ів. Кристалогідрати характерні також для природних [[горючий газ|горючих газів]]. |
Як правило, гідрати є нестійкими сполуками, що легко розкладаються при випарюванні розчину. Однак, існують і такі гідрати, що утримують молекули води у своїй кристалічній структурі і виділяються з [[розчин]]ів у формі [[кристалогідрат]]ів. Кристалогідрати характерні також для природних [[горючий газ|горючих газів]]. |
||
У водних розчинах катіони багатозарядних металів завжди утворюють [[аквокомплекси]], які, на відміну від гідратів, мають чітко визначену кількість координованих молекул води (відповідно до [[координаційне число|координаційного числа]] металу-комплексоутворювача): [Be(H<sub>2</sub>O)<sub>4</sub>]<sup>2+</sup>, [Co(H<sub>2</sub>O)<sub>6</sub>]<sup>2+</sup> тощо. Аквокомплекси відрізняються від кристалогідратів міцнішим зв'язком між молекулами H<sub>2</sub>O та металом. Окрім того, молекули води можуть бути одночасно координованими у комплексі та кристалі |
У водних розчинах катіони багатозарядних металів завжди утворюють [[аквокомплекси]], які, на відміну від гідратів, мають чітко визначену кількість координованих молекул води (відповідно до [[координаційне число|координаційного числа]] металу-комплексоутворювача): [Be(H<sub>2</sub>O)<sub>4</sub>]<sup>2+</sup>, [Co(H<sub>2</sub>O)<sub>6</sub>]<sup>2+</sup> тощо. Аквокомплекси відрізняються від кристалогідратів міцнішим зв'язком між молекулами H<sub>2</sub>O та металом. Окрім того, молекули води можуть бути одночасно координованими у комплексі та кристалі.{{clear}} |
||
== Див. також == |
== Див. також == |
||
Версія за 16:22, 7 листопада 2018
Гідра́ти — сольватні комплекси, які містять зв'язані молекули води, що можуть входити до їхньої структури.
Координування молекул води відбувається за рахунок донорно-акцепторної взаємодії: атом Оксигену у молекулі води має неподілені пари електронів, на ньому зосереджується частково негативний заряд, тому він може притягатися до позитивно заряджених частинок-катіонів (зазвичай, ними є метали), які утворюються у розчині внаслідок дисоціації.
Як правило, гідрати є нестійкими сполуками, що легко розкладаються при випарюванні розчину. Однак, існують і такі гідрати, що утримують молекули води у своїй кристалічній структурі і виділяються з розчинів у формі кристалогідратів. Кристалогідрати характерні також для природних горючих газів.
У водних розчинах катіони багатозарядних металів завжди утворюють аквокомплекси, які, на відміну від гідратів, мають чітко визначену кількість координованих молекул води (відповідно до координаційного числа металу-комплексоутворювача): [Be(H2O)4]2+, [Co(H2O)6]2+ тощо. Аквокомплекси відрізняються від кристалогідратів міцнішим зв'язком між молекулами H2O та металом. Окрім того, молекули води можуть бути одночасно координованими у комплексі та кристалі.
Див. також
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гідрати |
Джерела
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Глинка Н. Л. Общая химия / А. И. Ермакова. — 30. — М. : Интеграл-Пресс, 2003. — 728 с. — ISBN 5-89602-017-1. (рос.)
- Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)