Тевфік Есенч: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
InternetArchiveBot (обговорення | внесок)
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
м →‎top: щоб змінити розмір файлу, додайте, будь ласка, відповідний параметр шаблону // за допомогою AWB
Рядок 1: Рядок 1:
{{особа
{{особа
|зображення = [[Файл:TevfikE 82.jpg|260px]]
|зображення = TevfikE 82.jpg
}}
}}
'''Тевфік Есенч''' ({{lang-tr|Tevfik Esenç}}; {{н}} [[1904]] — {{†}} [[7 жовтня]] [[1992]]) — останній носій [[Убихська мова|убихської мови]], представник черкеської громади [[Туреччина|Туреччини]], відомий своєю активною співпрацею у дослідженні й вивченні цієї мови.
'''Тевфік Есенч''' ({{lang-tr|Tevfik Esenç}}; {{н}} [[1904]] — {{†}} [[7 жовтня]] [[1992]]) — останній носій [[Убихська мова|убихської мови]], представник черкеської громади [[Туреччина|Туреччини]], відомий своєю активною співпрацею у дослідженні й вивченні цієї мови.

Версія за 11:20, 26 травня 2020

Тевфік Есенч
тур. Tevfik Esenç
Народився 1904
Хаджиосманd, Карасі[d]
Помер 7 жовтня 1992(1992-10-07)
Хаджиосманd, Маньяс, Баликесір, Туреччина
Країна  Османська імперія
 Туреччина
Місце проживання Хаджиосманd
Діяльність мовознавець, політик, державний службовець
Знання мов убихська[1] і адигейська

Тевфік Есенч (тур. Tevfik Esenç; нар. 1904 — пом. 7 жовтня 1992) — останній носій убихської мови, представник черкеської громади Туреччини, відомий своєю активною співпрацею у дослідженні й вивченні цієї мови.

Есенч народився у селі Хаджи-Осман у Османській імперії; певний час він жив зі своїм дідом і бабкою, які спілкувалися убихською мовою.

Згодом його було обрано мухтаром (старостою) цього села; відпрацювавши строк своєї легіслатури, він одержав посаду в державній поштовій службі у Стамбулі. Там він зустрівся з французьким лінгвістом Жоржем Дюмезілем, разом з котрим взяв діяльну участь у роботі з вивчення та збереження своєї мови, яка продовжувалася все його життя.

Обдарований чудовою пам'яттю й швидко зрозумівши мету, яку поставили перед ним вчені, він був головним джерелом відомостей не лише з убихської мови, а також з міфології, культури та звичаїв убихського народу. Він володів не тільки убихською, але й хакучинським діалектом адигейської мови, що дало вченим можливість провести важливі компаративні дослідження щодо цих двох представників північно-західної гілки північнокавказької сім'ї мов.

Найбільш вражаючою рисою убихської мови, що так цікавить лінгвістів, є її неймовірно багатий консонантизм — дослідники налічили в убихській фонетиці 81 приголосний з лише трьома голосними. Тевфік Есенч навіть дозволяв ученим просвічувати себе рентгенівським промінням щоб допомогти з'ясувати деталі цього надзвичайного явища. Він також декілька разів відвідав Париж і Осло щоб взяти участь у дослідженнях. Він з великою пошаною ставився до своєї мови, і Дюмезіль вважав його ідіолект убихської найкращим наближенням до літературної убихської мови, що колись існувала.

«Коли Есенч помре, — казав Жорж Дюмезіль, — багато буде втрачено. Однак багато вже й збережено: на відміну від давньогрецької та латини, ми маємо живу убихську мову на магнітофонній стрічці.»

Есенч помер в 1992 році у 88-річному віці. Перед смертю він висловив бажання, щоб на його могилі були вирізьблені такі слова:

Це могила Тевфіка Есенча. Він був останнім, хто вмів розмовляти мовою, що звалася убихською.

Посилання

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.