Конституційні акти незалежної Карпатської України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:47, 28 листопада 2012, створена Muchachevo (обговорення | внесок) (Створена сторінка: '''Конституційні акти незалежної Карпатської України''' — два ухвалених 15 березня [[1939]...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конституційні акти незалежної Карпатської України — два ухвалених 15 березня 1939 року сеймом (соймом) Карпатської України конституційних закони — «Закон число 1» і «Закон число 2», що визначали окремі основи державного ладу проголошеної на території Закарпаття (колишнього Підкарпаторуського краю Чехословаччини) незалежної держави.

«Закон число 1» містив вісім статей, у них проголошувалися і визначалися, відповідно:

  1. Незалежність держави.
  2. Назва держави.
  3. Форма правління — республіка на чолі з президентом, обраним сеймом.
  4. Статус української мови як державної.
  5. Барви державного прапору — синя (горішня) і жовта (долішня).
  6. Державний герб — колишній крайовий герб, доповнений двома новими елементами, а саме тризубом і хрестом — «медвідь у лівім червонім півполі і чотири сині та три жовті смуги у правому півполі і тризуб св. Володимира Великого з хрестом на середньому зубі» (ця стаття передбачала також ухвалення окремого закону про державний герб).
  7. Державним гімном — «Ще не вмерла Україна» (без вказівки на авторів слів і мелодії).
  8. Що закон набуває чинності з моменту його ухвалення.

«Закон число 2» передбачав надання уряду повноваження видавати за згодою президента тимчасові розпорядження з силою закону. Ці розпорядження не могли містити змін конституційних законів і мали бути внесені як законопроекти на найближче засідання сейму, інакше втрачали юридичну силу. Закон набував чинності з моменту його ухвалення.

Обидва закони лише окреслили головні атрибути державності і не містили конституційних норм про правовий статус особи й громадянина, організацію центральних (крім вищих) і місцевих органів влади, здійснення правосуддя тощо. У першому законі закріплювалася назва новопроголошеної держави «Карпатська Україна», а в другому — натомість вживалася назва «Карпато-Українська Республіка». Подальшого розвитку ці конституційні акти не набули у зв'язку з окупацією Закарпаття угорськими військами.

Література

  • Росоха С. Сойм Карпатської України: (в 10-ти ліття проголошення самостійності). — Львів, 1991.
  • Стерчо П. Карпато-Українська держава.: До історії визвольної боротьби карпатських українців у 1918—1939 роках. — Торонто, 1965.
  • Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 7: 20-ті — 40-ві роки ХХ ст. — Київ, 2001.

Джерело