Поема-подія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Поема-подія - жанр лірики, який створив французький поет Гійом Аполлінер, новаторство поета Гійома Аполлінера. Гійом Аполлінер — неординарна особистість, у якій сполучалися розмах почуттів і вразливість, дотепний розум і меланхолійність, товариськість, щиросердність і глибока самотність. Аполлінерівська поетична реформа була спрямована на ствердження засад нового мистецтва. Сам поет визначав його як «новий реалізм», «натуралізм вищого типу», «надреалізм». Він прагнув наситити лірику «прозою життя». В історію літератури Гійом Аполлінер увійшов як знакова постать світового авангардизму.[1].

Характеристика

В "поемі-події" кожна прикмета життя постає як подія, що має велике значення і для ліричного героя, і для всього світу. Тут немає неважливих речей. Для поета важливо все — і рух автомобілів на вулицях, і падіння осіннього листка, і думка, і схід сонця. У «поемі-події» поєднуються епос і лірика. «Поемами-подіями» Гійома Аполлінера стали «Зона», «Пісня нелюбого», «Лист-океан» та ін. Головним предметом зображення у них є не якийсь один епізод чи ліричне переживання, а сама стихія життя. Зображення об'єктивного світу подано через суб'єктивне сприйняття ліричного героя, це своєрідна хроніка часу Аполлінера, а сам автор постає у ролі літописця своєї доби.

Основні ознаки

  • хронікальність;
  • зображення розмаїття життя;
  • утвердження значущості кожної миті, кожного вияву життя;
  • поєднання епічного та ліричного, об'єктивного та суб'єктивного;
  • епохальність (твір — вираження духу епохи);
  • розмовний стиль.[2].

Жан Кокто писав: «События в «поэмах-событиях» — это само их появление. Они не обязанны своей удачей никаному внешнему обстоятельству. Они не комментируют собьытий. Они сами — события, требующие комментария. Так же, как исторические деяния или великие царствования. Родившись, они обрывают пуповину й все связи, соединяющие их с поэтом — отцом й матерью в одном лице. Они вращаются вокруг него. Выходят на собственную орбиту. Кто понимает поэзию, узнает их с первого взгляда... Поэма-событие обескураживает й притягивает сонм подражателей. Она водит их за нос, она как была, так й остается единственной в своем роде, даже если на нее слетаются мухи. Она не подвластна порче. Ни одна литературная мода ни на йоту не убавит в ней ни величия, ни блеска. Такие произведения не имеют ничего общего со стихами, которые написань по поводу какого-нибудь злободневного события, что обеспечивает им мгновенньш успех й одурачивает простаков».[3].

Джерела

Аполлинер Гийом "Собрание сочинений в 3 томах" Том 3 Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.

Кокто Жан «От романтиков до сюрреалистов»,М.«Время»,1934.-135 ст.

О.М. Ніколенко, Ю.В. Бардакова Гійом Аполлінер Райнер Марія Рільке Х."Ранок",2003.- 266 ст.

Стихи// Лившиц Б. От романтиков до сюрреалистов. Л.: Время, 1934, с.112-123.

Виноски

  1. Аполлинер Гийом "Собрание сочинений в 3 томах" Том 3 Несобранные рассказы. О художниках и писателях. Литературные портреты и зарисовки, М., Книговек, 2011 г.
  2. О.М. Ніколенко, Ю.В. Бардакова Гійом Аполлінер Райнер Марія Рільке Х."Ранок",2003.- 266 ст. Жан Кокто «От романтиков до сюрреалистов»,М.«Время»,1934.-135 ст.
  3. Жан Кокто «От романтиков до сюрреалистов»,М.«Время»,1934.-135 ст.

Шаблон:Link FA