Великий березневий ордонанс
«Великий березневий ордонанс» ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)La Grande Ordonnance de mars) – документ, вершина діяльності Генеральних штатів, який був прийнятий «третім станом» у 1357 р. в період розмаху народного руху 1356-1358 рр. у Парижі, очолюваного купецьким старшиною Етьєном Марселем. «Великий березневий ордонанс» був вираженням глибокого невдоволення городян політикою монархії в умовах Столітньої війни і повинен був здійснити глибоку реформу державного управління. Генеральні штати змусили наслідника короля Карла підписати цей документ.[1]
Зміст документу
Зміст цих реформ був викладений у 67 статтях і зводився до такого:
- надавав право Генеральним штатам збиратися самостійно без дозволу короля для обговорення державних справ два рази на рік (§ 5);
- проголошувалася недоторканність депутатів Генеральних штатів;
- Генеральні штати отримували право контролювати податки та витрати державних коштів(§ 2);
- королівська влада без погодження з Генеральними штатами не могла запроваджувати нові податки, укладати мир із супротивником, змінювати цінність монети(§ 39);
- уводилася відповідальність посадовців за доручену їм справу;
- заборонялася незаконна конфіскація майна;
- контролю з боку Генеральних штатів підлягали рада короля, армія та державний апарат;
- Змінювати цінність монети (§ 15).
- передбачалася реформа адміністрації та суду, скорочення кількості посадовців і зменшення витрат на їх утримання[2]
Королівські чиновники тепер не могли займати тільки одну посаду і передавати свої функції іншим особам. Ордонанс забороняв продавати на торгах посади суддів. Король був обмежений в праві помилування. Відмінялась практика грошового викупу за 8 важких злочинів, як правило представники « «третіх станів» це через відсутність коштів не практикували. Виникла можливість перетворити Генеральні штати в постійно діючий парламент. В країні півтора року існувало двовладдя: влада дофіна і Генеральних штатів.
Скасування ордонансу
Згода Карла підписати ордонанс була вимушена. Після втечі із Парижу Карл став збирати сили для розправи з містом. На допомогу Парижу прийшло велике селянське повстання 1358 року – Жакерія, яка переслідувала антифеодальні цілі. Але паризький патриціат виступив проти повстання. Без підтримки міста селянське повстання було придушене, а слідком за ним прийшла черга Парижу.[3] Березневий ордонанс втратив силу, а багатьох депутатів Генеральних штатів було страчено. Після закінчення для Франції Столітньої війни роль Генеральних штатів падає і вони збираються епізодично. В 1439 році Генеральні штати дозволили королю Карлу VІІ збирати постійний прямий податок, що звело нанівець рішення «Великого березневого ордонансу». Маючи постійне джерело поповнення королівської казни, Карл VІІ провів військову реформу, збільшив контингент постійних військ, які стали основою збройної могутності королівської влади. З посиленням влади короля падає роль Генеральних штатів і у 1614 році вони скликаються останній раз аж до 1789 року.
Виноски
Джерела
- Батир К. І. Історія феодальної держави Франції, М. 1975 Велика радянська енциклопедія, під. редакцією Б. А. Введенського, т. 40, М. АНСССР, 1956
- Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
- Галанза П. Н. Феодальна держава і право Франції, М, Вид. МДУ, 1963
- Історія середніх віків, М. «Наука», 1970
- Книга для читання з історії Середніх віків, К., "Радянська школа", 1971 р., 243 с.
- Падаляк Н.Г. Історія середніх віків Підручник для 7 класу, К.: Генеза, 2007.
- Середницька Г.В. Всесвітня історія Опорні конспекти, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 222 с.
- Фруассар, Жан. Хроники 1325 - 1340,Издательство Санкт-Петербургского университета,2008 г. 656 ст.
- Хачатурян Н.А. Виникнення Генеральних Штатів у Франції, М., 1976
- Хачатурян Н.А. Станова монархія у Франції XIII-XV ст., М. «Вища школа», 1989
- Хрестоматія з історії середніх віків: Посібник для 7 кл. /Упорядник В.М. Духопельников,-К.: Освіта, 1998.-160 с.
- Великий Мартовский Ордонанс 1357 — Мир словарей