Чиновник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Чиновник[1] — державний службовець, особа, яка наймається якоюсь конкретною державою на кваліфіковану роботу, здебільшого на необмежений термін, для виконання постійних обов'язків у сфері управління і отримує за це від держави постійну посаду (статус), чин або звання та відповідну платню.

Згідно зі словником В. Малиновського: чиновник — це особа, яка перебуває в державно-службових відносинах на засадах присяги з юридичною особою публічного управління і здійснює за дорученням останньої управлінської функції відповідно до наданої компетенції.[2]

Винятком є такі державні службовці як судді та військові, які не вважаються чиновниками.

В Російській імперії[ред.ред. код]

У Російській імперії державний службовець, що мав чин. У широкому значенні — назва і нижчих державних службовців, які не мали чинів (канцеляристи, копіїсти). Клас чиновників з'явився з появою «Табеля про ранги» 1722 року. Чиновники вищих класів зазвичай називалися сановниками. З ліквідацією «Табеля про ранги» після Жовтневого перевороту в 1917 році клас чиновників ліквідували. Особи, зайняті у сфері держуправління, стали називатися державними службовцями, проте неофіційно термін «чиновник» продовжує існувати й сьогодні.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чиновник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Малиновський В. Я. Словник термінів і понять з державного управління.— Вид. 2-ге, доп. і виправл.— К.: Центр сприяння інституційного розвитку державної служби, 2005.— 254 с.— (Серія «Бібліотека молодого державного службовця»).- ISBN 966-8918-01-1.

Література[ред.ред. код]