Франсуа де Гіз
.svg)
Франсуа І Лотаринзький фр. François I le Balafré de Lorraine, duc de Guise (24 Лют. 1519- 24 Лют. 1563) 2-й герцог Гіз, на прізвисько Мічений ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)Ba’afré), син Клода де Гіза і Антуанетти де Вандом. Противник гугенотів, засновник Католицької ліги. [7]
Діяльність
Франсуа Гіз до смерті батька носив титул графа Омаля, служив в армії короля Франциска I і був поранений при облозі Булоні в 1545 році. В бою був поранений, після поранення залишився шрам, що дав йому прізвисько.[8] У 1547 р. він отримав титул герцога д'Омаля, король Генріх II призначив його головним ловчим і першим камергером. Він розділяв фавор короля з конетаблем Анном де Монморансі. У 1550 р.Франсуа успадкував герцогство Гіз і незабаром став принцом де Жуанвіль. У 1552 р. він очолив оборону Меца від наступу військ Карла V і змусив його відступити з втратою в 30000. У 1554 р. Гіз знову розбив імперські війська при Ренті. У 1557 р. в наслідок інтриг Монморансі Гіз був висланий з Парижа і призначений командиром армії в Італії. Здобув славу полководця, діючи проти іспанської армії. Також керував успішним взяттям англійського порту Кале 6 січня 1558 р. – останньої твердині англійців у Франції.
Війна з гугенотами
Новий король Франциск II усунув Монморансі і призначив новим конетаблем і головним намісником Гіза, який розділив свою владу з братом, кардиналом Карлом Лотаринзьким. Бурбони, як перші принци крові, проголосили себе радниками короля, але їх вплив був незначним. Їхній лідер, Антуан де Бурбон, мав одну мету - повернути Наварру, захоплену іспанцями. Об'єднавшись зі своїм братом, принцом Конде, він задумав скинути Гізів. Герцог Гіз був призначений генерал-губернатором королівства в 1560 році і мав завдання очистити країну від гугенотів. Його безжалісність і жорстокість викликали ненависть жителів. При Карлі IX головною фігурою у Франції стала королева Катерина Медічі. Призначивши себе регентом, королева відновила владу сім'ї Монморансі. Різке піднесення Бурбонів, лідерів гугенотів, змусило примиритися давніх ворогів - Гізів і Монморансі. У березні 1561 р. разом з маршалом Жаком д'Альбоном де Сен-Андре вони склали тріумвірат. В результаті 19 грудня в битві при Дре гугеноти були розбиті. Але Монморансі узятий в полон і Сен-Андре був убитий. Після падіння Конде, який був узятий в полон католиками, вождем гугенотів став адмірал Коліньї. У таборі католиків положення теж змінилося - після відходу Монморансі і д'Альбона Гіз став командуючим королівської армії. Франсуа Гіз вирішив обложити Орлеан, але в лютому 1563 р. був смертельно поранений фанатиком-вбивцею.[9]
Особисті дані
Гіза так боялися іспанці, що прозвали його « гранд Каптейн де Гіза». Герцог був одружений на Анні д'Есте (1531-1607), доньці герцога Феррарського і Рені де Франс, внучці короля Людовика XII, від якої мав 6 синів і дочку. Анна перша звинуватила Коліньї в убивстві чоловіка. Незабаром вона вийшла заміж за Якова Савойського.[10]
Примітки
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine6.html
- ↑ а б https://web.archive.org/web/20071105230900/http://blog.france2.fr/JOINVILLE/index.php/Les-ducs-de-guise-et-princes-de-joinville
- ↑ Lambesc sous l'Ancien régime (1692-1789): une principauté de Provence oubliée — 2008. — ISBN 978-2-35209-171-4
- ↑ а б в Lundy D. R. The Peerage
- ↑ http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ
- ↑ http://mirsistor.ru/
- ↑ Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
- ↑ http://mirsistor.ru/
Джерела
- Майкл Баджент, Ричард Лей, Генри Линкольн "СВЯЩЕННАЯ КРОВЬ И СВЯЩЕННЫЙ ГРААЛЬ" http://e-lib.info/book
- Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. 288 с.
- Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
- Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 8 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 239 с
- http://mirsistor.ru/
- http://nobles.narod.ru/
- http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ