Франсуа де Гіз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Франсуа І Лотаринзький
François I le Balafré de Lorraine, duc de Guise
фр. François de Lorraine
Псевдо Франсуа де Гіз
Народився 24 Лют. 1519
Лотарингія
Помер 24 Лют. 1563
Тегель,
Поховання Жуенвіль
Країна  Франція[1]
Місце проживання Франція
Діяльність політик, військовослужбовець
Відомий завдяки полководець, засновник Католицької ліги
Знання мов середньофранцузька[2]
Титул duke of Guised[3], lord of Joinvilled[4], князь Жуанвілюd[4] і baron of Lambescd[5]
Посада великий камергер Франціїd
Військове звання генерал-полковник[d]
Рід Гізи[3]
Батько Claude of Lorraine, duke of Guised[3]
Мати Антуанетта де Бурбон-Вандом[3]
Брати, сестри René of Lorraine, marquis of Elbeufd[3], Шарль де Гіз, кардинал Лотаринзький[3], Claude of Lorraine, duke of Aumaled[3], Louis I of Lorraine, cardinal of Guised[3], Марія де Ґіз[3], Louise of Lorrained[3] і François de Guised
У шлюбі з Анна д’Есте[3]
Діти Генріх I де Гіз[3], Charles of Lorraine, duke of Mayenned[3], Louis II of Lorraine, cardinal of Guised[3], Катерина-Марія Лотаринзька[3], Antoine de Guised[6], François de Guised[6] і Max de Guised[6]


Франсуа І Лотаринзький фр. François I le Balafré de Lorraine, duc de Guise (24 Лют. 1519- 24 Лют. 1563) 2-й герцог Гіз, на прізвисько Мічений ([] помилка: {{lang-xx}}: немає тексту (допомога)Ba’afré), син Клода де Гіза і Антуанетти де Вандом. Противник гугенотів, засновник Католицької ліги. [7]

Діяльність

Франсуа Гіз до смерті батька носив титул графа Омаля, служив в армії короля Франциска I і був поранений при облозі Булоні в 1545 році. В бою був поранений, після поранення залишився шрам, що дав йому прізвисько.[8] У 1547 р. він отримав титул герцога д'Омаля, король Генріх II призначив його головним ловчим і першим камергером. Він розділяв фавор короля з конетаблем Анном де Монморансі. У 1550 р.Франсуа успадкував герцогство Гіз і незабаром став принцом де Жуанвіль. У 1552 р. він очолив оборону Меца від наступу військ Карла V і змусив його відступити з втратою в 30000. У 1554 р. Гіз знову розбив імперські війська при Ренті. У 1557 р. в наслідок інтриг Монморансі Гіз був висланий з Парижа і призначений командиром армії в Італії. Здобув славу полководця, діючи проти іспанської армії. Також керував успішним взяттям англійського порту Кале 6 січня 1558 р. – останньої твердині англійців у Франції.

Війна з гугенотами

Новий король Франциск II усунув Монморансі і призначив новим конетаблем і головним намісником Гіза, який розділив свою владу з братом, кардиналом Карлом Лотаринзьким. Бурбони, як перші принци крові, проголосили себе радниками короля, але їх вплив був незначним. Їхній лідер, Антуан де Бурбон, мав одну мету - повернути Наварру, захоплену іспанцями. Об'єднавшись зі своїм братом, принцом Конде, він задумав скинути Гізів. Герцог Гіз був призначений генерал-губернатором королівства в 1560 році і мав завдання очистити країну від гугенотів. Його безжалісність і жорстокість викликали ненависть жителів. При Карлі IX головною фігурою у Франції стала королева Катерина Медічі. Призначивши себе регентом, королева відновила владу сім'ї Монморансі. Різке піднесення Бурбонів, лідерів гугенотів, змусило примиритися давніх ворогів - Гізів і Монморансі. У березні 1561 р. разом з маршалом Жаком д'Альбоном де Сен-Андре вони склали тріумвірат. В результаті 19 грудня в битві при Дре гугеноти були розбиті. Але Монморансі узятий в полон і Сен-Андре був убитий. Після падіння Конде, який був узятий в полон католиками, вождем гугенотів став адмірал Коліньї. У таборі католиків положення теж змінилося - після відходу Монморансі і д'Альбона Гіз став командуючим королівської армії. Франсуа Гіз вирішив обложити Орлеан, але в лютому 1563 р. був смертельно поранений фанатиком-вбивцею.[9]

Особисті дані

Гіза так боялися іспанці, що прозвали його « гранд Каптейн де Гіза». Герцог був одружений на Анні д'Есте (1531-1607), доньці герцога Феррарського і Рені де Франс, внучці короля Людовика XII, від якої мав 6 синів і дочку. Анна перша звинуватила Коліньї в убивстві чоловіка. Незабаром вона вийшла заміж за Якова Савойського.[10]

Примітки

Джерела

  • Майкл Баджент, Ричард Лей, Генри Линкольн "СВЯЩЕННАЯ КРОВЬ И СВЯЩЕННЫЙ ГРААЛЬ" http://e-lib.info/book
  • Всесвітня історія Документи і матеріали 6-11 класи,-Х.: «Ранок», 2011 р. 288 с.
  • Всесвітня історія ПД Х.: Весна, 2009 р.. 760 с.
  • Середницька Г. В. Всесвітня історія Опорні конспекти 8 кл, Київ, СПД ФО Сандул, 2009 р. 239 с
  • http://mirsistor.ru/
  • http://nobles.narod.ru/
  • http://slovari.yandex.ru/~книги/БСЭ

Див. також