Карл IX Валуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карл IX Валуа
CharlesIX.jpg
Король Франції
Правління 1560-1574
Коронація 15 травня 1561
Попередник Франциск II Валуа
Наступник Генріх III Валуа
Інші титули Герцог Орлеанський
Біографічні дані
Дата народження 27 червня 1550(1550-06-27)
Сен-Жермен-ан-Ле
Дата смерті 30 травня 1574(1574-05-30) (23 роки)
Венсенн
Дружина Єлизавета Габсбург
Діти Марія Єлизавета
Династія Валуа
Батько Генріх II Валуа
Мати Катерина де Медічі
CoA France (1515-1578).svg

Карл IX (*27 червня 1550 — †30 травня 1574) — король Франції, син Катерини Медічі; санкціонував винищення гугенотів (Варфоломіївська ніч, 1572 р.).
Передостанній король Франції з династії Валуа. Правив з 5 грудня 1560 року. Син короля Генріха ІІ та Катерини Медічі. Його мати була при ньому регенткою до 17 серпня 1563 року. Правління Карла ІХ позначилося числе́нними Релігійними війнами та Варфоломіївською ніччю — масовим винищенням гугенотів.

Дитинство[ред.ред. код]

Карл Валуа народився 27 1550 ріка в королівському замку Сен-Жермен-ан-Ле. До сходження на престол носив титул герцога Орлеанського.

Правління[ред.ред. код]

Після смерті старшого брата Франциска II у 1560 ріку успадкував трон в 10-річному віці. Був коронований в Реймсі 15 травня 1561 ріка; перші роки регентшею була мати Катерина Медічі. У віці 20 років (26 листопада 1570 ріка) одружився на Єлизавети Австрійської.

Релігійні хвилювання[ред.ред. код]

Канцлер Мішель де наповнююча Опиталь рекомендує королеві звільнити учасників Амбуазского змови. Під час колоквіуму в Пуассі королева-мати сподівається привести до згоди партію католиків, представлену Шарлем де Гизом, кардиналом Лотаринзьким, і партію протестантів, представлену Теодором Безой, але марно. Гугеноти не йдуть ні на яке зближення з католиками. 16 листопада 1561 різанина у Cahorsе, що закінчилася загибеллю 30 протестантів, робить подальші переговори неможливими. 1 січня 1562 едикт Сен-Жермен-ан-Ле дозволяє протестантам відправлення культу поза міських стін.

Тим не менш, різанина у Васі змушує протестантів на чолі з принцом Людовіком Конде взятися за зброю. Здобувши кілька перемог, вони виявилися розбитими Франсуа де Гізом у битві у Дре 19 грудня 1562. Принц Конде потрапив у полон, але протестанти змогли захопити іншого лідера католиків — Монморансі. 4 1563 Франсуа де Гіз осаджує Орлеан і 24 лютого гине від трьох пострілів з пістолета в спину. 19 березня Амбуазский едикт встановлює перше крихке перемир'я. 19 серпня 1563 Карл досягає повноліття, але реальна влада залишається в руках Катерини Медичі.

Амбуазький мир (1563–1566)[ред.ред. код]

Карл в 1568 році

Амбуазский едикт не задовольнив нікого і насилу втілювався в життя. Заборона на відправлення протестантського культу в містах, враховуючи той факт, що в багатьох містах і провінціях гугеноти становили більшість, просто не міг легко прижитися.

У березні 1564 ріка починається Велика подорож по Франції, організована королевою-матір'ю, з метою показати короля народу і країну королю. Планувалося також умиротворити таким чином королівство — маршрут проходив через найгарячіші точки королівства, починаючи з Санса Труа у Шампані.

30 квітня 1564 ріка кортеж набирає Лотарингію і зупиняється в Бар-ле-Дюк в період з 1 по 9 травня. Карл Лотаринзький і його дружина Клод, сестра самого Карла IX, хрестять свого нащадка Генріха, 6 місяців від роду. Карл і Філіп Іспанський запрошені в хрещені батьки юного принца. Правда, король іспанський особисто не був присутній.

Далі маршрут королівського кортежу пролягав через Линьи-ан-Барруа, Діжон, Макон, Руссільйон, Валанс і Авіньйон. Під час перебування в Руссильоне король підписує Руссильонский едикт, що встановлює 1 січня в якості першого дня року на території всього королівства[1].

Після тритижневої перерви подорож продовжилося. У Салон-де-Прованс королева зустрічається зі своїм астрологом Нострадамусом. Потім — Екс-ан-Прованс, столиця Прованса, де засідав парламент його, Йер, де двір відсвяткував Трійцю, а після — Тулон і Марсель, святково зустрів дорогих гостей.

В цілому можна сказати, що умиротворення Прованса вдалося.

У Лангедоке юний король проїжджає через Монпельє, Нарбонн і Тулузу. У протестантських містах Гасконі його зустрічають шанобливо, але стримано. У Монтобан (20 березня 1565) довелося домовлятися про роззброєння міста, який витримав три облоги Блеза де Монлюка. Католицькі Тулуза і Бордо виявилися більш спокійні.

Кортеж заїжджає в Байонну 14 червня, через Мон-де-Марсан. Катерина Медічі переслідувала цим дві мети: побачитися з дочкою — королевою Іспанії, що вдалося, і укласти договір з Іспанією, що не вийшло.

У липні двір знову перетинає Гасконь, а в серпні і вересні — Шаранту. У цих регіонах з протестантським більшістю перемир'я вкрай крихко, і протестанти вкрай неохоче підпорядковуються Амбуазскому едиктом. Тим не менш, короля зустрічають з найбільшою лояльністю. Єдині негаразди відбуваються в Ла Рошелі, де протестанти висловлюють невдоволення, і в Орлеане, де короля зустрічають вуличні заворушення[2].

У грудні 1565 року король зупиняється в Мулена. Ця зупинка стала найтривалішою в ході «Великої подорожі» (91 день) і в Мулена було вирішено ініціювати численні реформи. За пропозицією Мішеля де наповнююча Опиталя був прийнятий Муленский едикт, який стверджував невідчужуваність королівського домену.

Відновлення військових дій[ред.ред. код]

У червні 1566 ріка Памье, незважаючи на королівське умиротворення заворушення поновлюються і протестанти осаджують католицькі церкви. Католики відповідають справжнім терором: 300 вбитих кальвіністів у Фуа.

У серпні 1567 ріка протестанти розробляють план викрадення короля і його матері. 24 вересня Карл і Катерина Медічі біжать у Мо.

29 вересня деяких високопоставлених католиків вбивають в Німі, а потім і в інших містах Лангедока. Протестантські війська на чолі з Конде і Коліньї доходять до Парижа.

Однак, протестантів розбивають у битві при Сен-Дені (коннетабль Монморансі) 10 листопада 1567 ріка, битві при Жарнаке і битві при Монконтуре (герцог Анжуйський). Нарешті 23 березня 1568 ріка Конде і Катерина Медічі підписують договір в Лонжюмо, що підтверджується мирним договором у Сен-Жермен-ан-Ле у 1570 ріку.

Сен-Жерменський мир[ред.ред. код]

Єлизавета Австрійська дружина Карла.

В дипломатичному плані Карл IX зближується з Англією і Священною Римською імперією. Подейкували навіть про його можливий вступ на імперський трон. 26 листопада 1570 ріка Карл IX одружується на Єлизавети Австрійської (15541592), дочки Максиміліана II, імператора Священної Римської імперії (15271576) і Марії Іспанської. Урочиста церемонія одруження влаштована в церкві Нотр-Дам-Есперанс у арденнським містечку Мезьєр і, після пишного святкування, вже в березні 1571 ріка король і королева урочисто в'їжджають в Париж. Провідні діячі культури того часу брали участь в організації урочистостей.

Від цього шлюбу народилася дочка Марія-Єлизавета, померла у віці п'яти років. Крім того, король мав зв'язок з Марі Туше, пані де Бельвіль, яка народила йому сина Карла, згодом графа Д'овернь (з 1589), а потім герцога Ангулемского (з 1619).

Поки король полює, королева-мати продовжує спроби примирення католиків і протестантів. Восени 1571 ріка Коліньї зустрічається з королем протягом декількох днів.

Король, який отримав колись уроки Жака Амио, захоплювався літературою. Відомі вірші, що належать його перу, а також «Трактат про королівське полювання», виданий вперше в 1625 ріку, перевиданий Анрі Шеврелем в 1858 ріку.

Гійом-Габріель Ле Бретон представив йому в 1569 ріку свою трагедію «Адоніс».

Варфоломіївська ніч[ред.ред. код]

Карл IX, портрет роботи Франсуа Клуэ, 1571, вугілля, сангіна, 353×252 мм, Париж, Національна Бібліотека Франції.

Шлюб сестри Карла Маргарити і юного протестанта Генріха Наваррського повинен був, здавалося б, призвести до тривалого примирення сторін. Але 22 серпня 1572 ріка, через кілька днів після весілля, відбувається замах на Коліньї. Боячись повстання, Карл IX за порадою матері і радників вирішується на ліквідацію лідерів протестантів, за деякими винятками, в числі яких були двоюрідні брати, принци крові Генріх Наваррський і Генріх Конде.

Це рішення спровокувало Варфоломіївську ніч 24 серпня 1572 року, яка призвела до загибелі тисяч людей у Парижі та інших великих містах Франції. Рішуче налаштований утримувати порядок, король наказав припинити кровопролиття починаючи з ранку 24 серпня, але численні заклики до спокою раз порушувалися[3].

Ця трагедія стала поворотною точкою в царювання Карла IX. Нехтування Сен-Жерменського едикту і безчинства, які кояться королівським оточенням, начисто знищують будь довіру до королівської влади з боку протестантів. Надовго покінчено і з спробами мирного співіснування, монархія остаточно вступила на шлях повного викорінення протестантизму. Війна поновлюється і призводить до облозі Ла-Рошелі.

Зважаючи на досить несподіваного і багато в чому загадкового характеру розвитку подій, Варфоломіївська ніч завжди була приводом для дебатів[4]. Зокрема, істориків займає питання про міру відповідальності короля. Довгий час вважалося, що різанина була безпосередньо інспірована короною. З XVII століття Карла IX вважали фанатиком, особисто закликали до вбивства. Памфлетисты і романтики стверджували, що король особисто стріляв в протестантів, пробегавших під вікнами його палацу, що достовірно не підтверджена.

Після Варфоломіївської ночі[ред.ред. код]

Здоров'я короля завжди залишало бажати кращого. Трагічні події Варфоломіївської ночі травмували його ще більше. Назріває змова проти нього і королеви-матері з метою посадити на трон Франциска (Франсуа) Алансонского. Змову було розкрито, але королю все важче переносити подібні удари долі. Він пішов до Венсеннський замок, де зліг від хвороби. Його мучила лихоманка, дихання було утруднено, і він помер 30 травня 1574 ріка, не доживши місяця до свого двадцять четвертого дня народження. На наступний день Амбруаз Парі зробив розтин і встановив причину смерті — вторинний плеврит, який розвинувся на тлі туберкульозної інфекції.

Наступником його став молодший брат Генріх, який заради французького престолу відмовився від польського. Існує версія, що саме він отруїв Карла книгою, просоченої отрутою, яка призначалася для Генріха Наваррського. Інші джерела свідчать, що це був Франсуа — наймолодший із братів Валуа. Проте всі джерела сходяться на тому, що отруйник був підісланий їх матір'ю Катериною Медічі

Овдовівши в двадцять років, юна королева Єлизавета повертається до Австрії. У 1576 ріку вона іде в монастир Клариссинок, який вона заснувала. Їх дочка померла в 1578 році[5].

Сім'я[ред.ред. код]

  1. Марія Єлизавета Валуа (померла у віці 5 років — 27 жовтня 1572 — 2 лютого 1578)

Бастарди[ред.ред. код]

  • Від коханки Марії Туше:
  1. син (помер у дитинстві);
  2. Карл (28 квітня 1573 — 24 вересня 1650)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Voulons et ordonnons qu'en tous actes, registres, instrumens, contracts, ordonnances, édicts, tant patentes que missives, et toute escripture privée, l'année commance doresénavant et soit comptée du premier jour de ce moys de janvier. Donné à Roussillon, le neufiesme d'un jour aoust, l an de grâce mil cinq cens soixante quatre. Et de notre règne le quatrième. Ainsi signé par le Roy en son Conseil". Charles IX de France Article 39 de l ' Edit de Roussillon «Бажаємо і наказуємо, щоб у всіх актах, реєстрах, документах, контрактах, ордонансах, едиктах, патентах і ділових листах, і у всій приватному листуванні, рік відтепер починався і відраховувався з першого дня цього місяця січня. Складено в Руссильоне серпня дев'ятого дня, року божою милістю тисяча п'ятсот шістдесят четвертого. А нашого панування четвертого. Підписана Королем і його Радою» Карл IX Французька Стаття 39 Руссильонского едикту
  2. Guerres de religion-Miquel, p 251–259
  3. Arlette Jouanna, «La Saint-Barthélemy, les mystères d'un crime d'etat», Gallimard, 2007, p. 193.
  4. Jean Delumeau, Thierry Wanegffelen, «Naissance et affirmation de la Réforme», Paris, PUF, 1998.
  5. Вставте сюди текст виноски
Попередник
Франциск II Валуа
Blason pays fr FranceAncien.svg Король Франції
1560-1574
Blason pays fr FranceAncien.svg Наступник
Генріх III Валуа
Попередник
Людовик III
Blason duche fr Orleans (moderne).svg Герцог Орлеанський
1550-1560
Blason duche fr Orleans (moderne).svg Наступник
Генріх I Валуа
Meuble héraldique Fleur de lys.svg Королі та імператори Франції 9871870 Meuble héraldique Fleur de lys.svg
987 996 1031 1060 1108 1137 1180 1223 1226
   Гуго Капет Роберт II Генріх I Філіп I Людовик VI Людовик VII Філіп II Людовик VIII   
1226 1270 1285 1314 1316 1316 1322 1328 1350
   Людовик IX Філіп III Філіп IV Людовик X Іоанн I Філіп V Карл IV Філіп VI   
1350 1364 1380 1422 1461 1483 1498 1515 1547 1559
   Іоанн II Карл V Карл VI Карл VII Людовик XI Карл VIII Людовик XII Франциск І Генріх II   
1559 1560 1574 1589 1610 1643 1715 1774 1792
   Франциск ІІ Карл IX Генріх III Генріх IV Людовик XIII Людовик XIV Людовик XV Людовик XVI   
1792 1804 1814 1824 1830 1848 1852 1870
     -   Наполеон I Людовик XVIII Карл X Луї-Філіп I - Наполеон III   

Королі ФранціїФранціяКапетингиВалуаБурбониБонапарти