Бурбони

Бурбонський дім Франція, Наварра, Іспанія, Обидві Сицилії, Бразилія, Люксембург, Парма
Країна:	Франція, Італія, Наварра, Іспанія, Люксембург
Материнська династія:	Капетинги
Титули:	Король Франції Король Наварри Король Іспанії Король Обох Сицилій Великий герцог Люксембургу Герцог Орлеанський Герцог Бурбону Герцог Парми
Засновник:	Робер де Клермон, шостий син Людовика IX, одружився з Беатрікс Бурбон.
Останній правитель:	Франції і Наварри: Карл X (1824-1830) Франції: Луї-Філіп I (1830–1848) Парми: Роберто I ді Парма (1854–1859) обох Сицилій: Франциск II (1859–1861) Іспанії: Філіп VI (19 червня 2014 року-зараз)
Сучасний голова:	Луїс Альфонсо, герцог Анжуйський
Рік заснування:	1268
Дочірні гілки:	Бурбони Іспанії Бурбони Парми Бурбони Люксембургу Бурбони обох Сицилій Бурбон і Браганса Будинок Орлеана Будинок Орлеана Браганса Герцоги Галлієра

  Бурбо́ни (фр. Bourbon, ісп. Borbón, італ. Borbone) — європейська династія, молодша гілка королівського дому Капетингів, що походить від молодшого сина Людовика IX Святого Робера де Клермон, який отримав синьйорію Бурбон як придане дружини.

Династія Бурбонів є прямими нащадками дочки Великого князя Київського Ярослава Мудрого Анни Ярославни та її чоловіка.

Історія

Бурбони вступили на французький престол 1589 року з припиненням існування іншої гілки Капетингів — династії Валуа.

Герб герцогів Бурбонів.

Герб Бурбонів — королів Франції й Наварри (1589—1830).

Династія є, ймовірно, не лише найдавнішим, але й найчисленнішим із європейських монарших родів. Ще до проголошення Генріха Наваррського королем Франції від основного дерева роду Бурбонів відокремились принци Конде й кілька інших гілок, з яких тільки гілка Бурбонів-Бюссі існує й до нині.

1697 року представник династії Бурбонів: Француа Луї Бурбон-Конті був обраний на Сеймі Речі Посполитої Королем Польщі, Великим князем Литовським, Великим князем Руським, Київським, Волинським, Подільським, Смоленським, Сіверським, Чернігівським та пр.

Проте він програв боротьбу за трон Речі Посполитої іншому претенденту — Августу Фрідріху.

У XXI столітті існує декілька гілок Бурбонів, серед яких основні — гілка королів Іспанії, гілка Великих герцогів Люксембурзьких (Бурбон-Пармська) та Орлеанська гілка.

Іспанська гілка

Іспанська гілка бере свій початок від короля Іспанії Філіпа V (онук короля Франції Людовика XIV), прямим нащадком якого є Філіп VI (король Іспанії).

Іспанська гілка включає в себе:

• Карлістська гілка. Нащадки дона Карлоса Старшого (1788—1855) — молодшого брата короля Фердинанда (Фернандо) VII, який позбавив його права успадкування престолу на користь своєї дочки Ізабелли II, чим порушив салічний, прийнятий в будинку Бурбонів. Війни прихильників Карлоса і його нащадків проти Ізабелли і її спадкоємців отримали назву «карлістських». Карлісти зазнали поразки, а сама гілка припинила існування в 1936 році.
• Гілка Ізабелли. Нащадки Ізабелли II і її двоюрідного брата Франсиско Асісского (також члена династії Бурбонів, сина молодшого брата дона Карлоса Старшого), які правили країною до 1931 року і з 1975 року. Гілка має трьох сучасних представників чоловічої статі — Луїс Альфонсо, герцог Анжуйський (рід. 1974), нащадка старшого брата батька нинішнього короля — глухонімого дона Хайме, герцога Сеговії, (Кадісськая гілка) династически старшого у всій династії Бурбонів, вони претендують на верховенство в роді Бурбонів, а також на французький престол; Хуана Карлоса I (відрікся від престолу в 2014 році) і його сина Філіпа VI (зійшов на престол опівночі 19 червня 2014 року і є чинним королем Іспанії).
• Севільська гілка. Морганатична гілка нащадків брата Франсиско, принца Енріке. Існує до сих пір (16 представників).
• Сицилійська гілка. Нащадки сина короля Карла III, Фердинанда (Фернандо) (1751—1825), який став королем Сицилії. Правили в Сицилії і Неаполі. Гілка існує і зараз, налічує 17 представників.
• Пармська гілка. Нащадки Феліпе (1720—1765), одного з молодших синів Філіпа V, став герцогом Пармський. Численні представники (нащадки 24 дітей герцога Роберта I Пармского) живуть і зараз.

• Бурбон-Пармська гілка бере свій початок від герцога Пармського Філіпа І (син короля Іспанії Філіпа V), прямим нащадком якого є Великий герцог Люксембургу Анрі.

  Орлеанська гілка

  Орлеанська гілка бере свій початок від герцога Орлеанського Філіпа І, сина короля Франції Людовика ХІІІ. Луї-Філіп I, який належав до орлеанської гілки Бурбонів, був останнім королем Франції. Прямими нащадками короля Франції Луї-Філіпа І є глава Орлеанського дому та орлеаністський претендент на трон Франції з 1999 року принц Генріх Орлеанський, граф Паризький, а також його діти, серед яких принц Жан Орлеанський, герцог Вандом.

  Похідні гілки:

  • Гілка Орлеан-Браганса. Нащадки онука Луї-Філіпа I Гастона (1842—1922), династія нащадків бразильських імператорів (також Капетингів).
  • Гілка Орлеан-Галліера. Нащадки молодшого сина Луї-Філіпа I Антуана (1814—1896), котрий одружився на іспанській принцесі. Має шістьох нині живих представників.

  На тронах Європи

  Представники династії Бурбонів були або є в даний час монархами наступних держав:

  • Наваррского королівства (1550—1621)
  • Франції (1589—1792; 1814—1815; 1815—1848),
  • Іспанії (1700—1808; 1814—1868; 1874—1931; нині панує з 1975)
  • Неаполя (1734—1806, 1815—1816)
  • Сицилії (1734—1816)
  • Королівства Обох Сицилій (1816—1861)
  • Пармского герцогства (1748—1802, 1847—1858).
  • Великого герцогства Люксембург (з 1964 і по сьогодні)

  Джерела

  • Бурбони на сайті www.hrono.ru (рос.)
  • Бурбони на сайті dic.academic.ru (рос.)
  • Ревякин А. В. Французские династии. Бурбоны, Орлеаны, Бонапарты. — Новая и новейшая история, 1992, № 4 Пожарская С. П. Бурбоны в Испании. — Новая и новейшая история, 1993, № 1 Монархи Европы. Судьбы династий. М., 1997 (рос.)