Оцун Микола Петрович

Оцун Микола Петрович
Народився	1 жовтня 1948(1948-10-01) с. Соболівка, Броварський район, Київська область
Помер	19 грудня 2019(2019-12-19) (71 рік) м. Київ
Поховання	с. Соболівка, Броварський район, Київська область
Національність	українець
Відомий завдяки	різьбяр по дереву, історик, етнограф, народознавець, журналіст, просвітянин
Alma mater	Державний педагогічний інститут ім. М. Горького
Нагороди	Заслужений працівник культури України

Микола Петрович Оцун (1 жовтня 1948, Соболівка, Броварський район, УРСР, СРСР - 19 грудня 2019, м. Київ, Україна) - київський, (рідно)український, задніпровський і (старо)руський різьбяр по дереву, історик, етнограф, народознавець, журналіст, просвітянин, заслужений працівник культури Рідної України.

Член центрального правління, головної ради, контрольно-ревізійної інспекції ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, заступник голови Київської організації СОУ, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, головний координатор Собору українських звичаєвих громад, член Історичного клубу «Холодний Яр». Один з друзів і співбесідників Ф.К.Тетянича (1942-2007), «красного козака у сфері мистецтва» Федора Фрипулья, «знаменитого на весь світ» Дядька з Київського Підпілля 1980х-2000х рр.

Життєпис

Після закінчення в 1977 році історичного факультету Державного педагогічного інституту ім. Горького (нині Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова) був направлений на роботу в Міністерство внутрішніх справ Української РСР, де дослужився до звання капітана. За його проукраїнську позицію, за те, що був делегатом Установчого з'їзду Спілки офіцерів України, був усунутий від роботи в міліції. Уже в роки незалежної України Миколі Оцуну, під час служби в центральному апараті МВС України, присвоєно чергові звання майора, підполковника, полковника міліції.

Учасник ліквідації аварії на ЧАЕС.

Але головною в його житті була громадська діяльність: організація патріотичних заходів «Просвіти», СОУ та козацтва.

У різні роки його обирали членом Головної Ради, Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, а 2017 року — членом ревізійної комісії Товариства.

Він був заступником голови Київської організації Спілки офіцерів України, генеральним бунчужним Міжнародної асоціації «Козацтво», мав звання генерал-полковника Українського козацтва.

Від 21 листопада 1988 року — член українознавчого клубу «Спадщина».

Як історик, багато років поспіль був серед організаторів меморіальних заходів у с. Літки. Організував перевезення до Літок одного з останніх елементів художнього оформлення могили вояків армії УНР — металевої шинелі і кашкета воїна-крутянця.

Був учасником багатьох радіопередач, конференцій та інших заходів щодо збереження рідних українських традицій. З початку 2000-х він прийняв Рідну віру, брав активну участь у відродженні культу Рідних Богів.

Член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Як майстер народного мистецтва, виготовляв кумири рідних Богів. У 2009 він був одним із творців пам’ятника Перуну сиріч Князю Небесному, Владиці Грому і Блискавки в уявленні частини старожитніх родів Словенщини дохристиянської епохи, встановленого на Старокиївській горі.

Почесний член Українського товариства охорони природи.

Помер від хвороби в Києві, похований в селі Соболівка Броварського району на історичному Задніпров’ї.

Відзнаки

Був лауреатом Міжнародних фестивалів народної творчості. Заслужений працівник культури України.

Джерела і посилання

• Пам'яті побратима // Слово Просвіти
• 19 грудня 2019 року на 71 році життя відійшов у Засвіти шанований рідновір і громадський діяч ОЦУН Микола Петрович
• Тихий лицар Микола Оцун // Незборима нація