Літківський бій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літківський бій
Радянсько-українська війна
LitkyCross.jpg
Хрест на кургані, під яким спочивають герої
Дата: 21 січня (3 лютого) 1918
Місце: Літки
Результат: Перемог переважальних сил Муравйова
Сторони
Flag of the Ukranian State.svg УНР Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg РСФРР
Командувачі
Михайло Муравйов
Військові сили
24 юнкери Київської військової школи імені Богдана Хмельницького 300-400 червоногвардійці
Втрати
20 вбиті під час битви, 4 полонені і розстріляні невідомо

Лі́тківський бій відбувся 21 січня (3 лютого) 1918 року неподалік с. Літки між військами більшовицької Червоної гвардії, що наступали на Київ, та бійцями УНР.

Передумови[ред. | ред. код]

Після бою під Крутами між курсантами новоутвореної Української Республіки і вояками Червоної Гвардії новоутвореної Російської Федеративної Республіки невеликий загін у складі 24 юнкерів створеної на базі Костянтинівського військового училища в листопаді 1917-го в Києві Київської військової школи ім. Богдана Хмельницького відступав у напрямку до Києва, столиці Української Республіки. Залізницею вони доїхали до станції Бобрик (далі вона була захоплена військами Муравйова), пішки пройшли через село Семиполки і лісом дійшли до Літок. Там загін став на ночівлю.

Перебіг бою[ред. | ред. код]

Вже на світанку в село увійшли вояки підрозділів Червоної Гвардії, воїни УНР вступили з ними у нерівний бій. З них 20 бійців загинули в бою, 4-х окупанти стратили. Після бою підрозділи Червоної Гвардії рушили далі, на Київ. Пізніше місцеві селяни позвозили загиблих і поховали їх у братській могилі.

Втрати[ред. | ред. код]

Українські сили втратили 24 чоловік загиблими.

Більшовицькі війська втратили 35-50 вбитими, 60-80 пораненими.[джерело?]

Пам'ять[ред. | ред. код]

В пам'ять про загиблих вояків Української Республіки на їх могилі в селі Літках було встановлено хрест.

Оцінки[ред. | ред. код]

За словами колишнього українського президента Віктора Ющенка «яскравий приклад героїчної поведінки нашої молоді часів української революції 1917 — 1921 років»[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]