Страйк жінок в Ісландії (1975)
| Страйк жінок в Ісландії | |
| Країна |
 Ісландія |
|---|---|
| Наступник | 2023 Icelandic women's striked |
| Дата й час | 1975 |
24 жовтня 1975 року Ісландські жінки вийшли на страйк на один день, щоб "демонструвати невід'ємну працю жінок для економіки та суспільства Ісландії"[1] і "протестувати проти різниці в заробітній платі та несправедливих практик працевлаштування".[2] Це було публічно оголошено в домашньому масштабі як Вихідний день жінок (ісл. Kvennafrídagurinn).[3] Учасники, очолювані жіночими організаціями, не виходили на оплачену роботу і не займалися домашніми справами або вихованням дітей протягом цілого дня.[1][2] Дев'яносто відсотків жіночого населення Ісландії приєдналися до страйку.[1] Парламент Ісландії прийняв закон, який гарантував рівні права жінок і чоловіків, наступного року.[1]
Ісландські жінки, які працювали за межами дому до 1975 року, заробляли менше шістдесяти відсотків того, що заробляли чоловіки.[1]
Організація Об'єднаних Націй оголосила, що 1975 рік стане Міжнародним жіночим роком. Представниця жіночої групи під назвою Redstockings висунула ідею страйку як одного з заходів на його честь. Комітет вирішив назвати страйк "вихідним днем", оскільки вони вважали, що цей термін більш приємний і буде ефективнішим у привертанні мас. Крім того, деяким жінкам можна було б звільнити за участь у страйку, але не можна було відмовити у відпочинку.[2]
Жіночі організації поширили інформацію про Вихідний день по всій країні.[1] Організатори заходу Дня Відпочинку змусили радіостанції, телебачення та газети розповісти про гендерну дискримінацію та менші заробітні плати для жінок. Цей захід привернув міжнародну увагу.[3]
24 жовтня 1975 року ісландські жінки не виходили на оплачену роботу і не займалися домашніми справами або вихованням дітей вдома. До страйку долучилося дев'яносто відсотків жінок, включаючи жінок з сільських громад.[3] Заводи по переробці риби були закриті, оскільки багато робітниць були жінками.[4]
Протягом Вихідного дня 25 000 з населення в 220 000 осіб в Ісландії зібралися в центрі Рейк'явіка, столиці Ісландії, на мітинг. На мітингу жінки слухали спікерів, співали та обговорювали між собою, як можна досягти гендерної рівності в Ісландії. Серед спікерів була багато домогосподарок, два депутати парламенту, представник жіночого руху та жінка-робітниця. Останнє слово на мітингу виголосила Адальгейдур Б'ярнфредсдоттір, яка "представляла Сокн, профспілку для найнижче оплачуваних жінок в Ісландії".[2]
Роботодавці готувалися до дня без жінок, купуючи цукерки, олівці та папір, щоб розважати дітей, які були приведені на роботу своїми батьками.[2] У результаті сосиски, популярна страва, розкупилися у багатьох магазинах у цей день.[2]
Вихідний день залишив незабутній слід і став відомим неофіційно як "довгий п'ятницю".[3]
Парламент Ісландії ухвалив закон, що гарантує рівні права наступного року.[1] Страйк також відкрив шлях до обрання Вігдіс Фіннбогадоуттір, першої демократично обраної жінки-президента у світі через п'ять років у 1980 році.[5]
Кожні десять років у річницю Вихідного дня жінки раніше завершують роботу.[1] У 1975 році жіночі страйкерки покинули роботу о 14:05, а в 2005 році вони залишили її о 14:08, відображаючи кількість досягнутого прогресу за 30 років. Збільшуючи частоту страйків, у 2010 році вони покинули роботу о 14:25, а у 2016 році о 14:38, багато жінок брали участь у Вікінг-клопотання поза Альтінг.[6]
У 2016 році Чорний понеділок у Польщі був моделюваний за зразком страйку 1975 року в Ісландії.[7]
Міжнародний жіночий страйк, глобальна версія, натхненна ісландським страйком, поширився у 2017 і 2018 роках.[8][9]
24 жовтня 2023 року відбувся другий повний жіночий страйк з часу 1975 року, з метою привернення уваги до різниці у заробітній платі та насильства проти жінок.[10] Оцінюється, що у страйку взяло участь 100 000 осіб, який завершився масовою демонстрацією в Рейк'явіку. Серед учасників була прем'єр-міністр Ісландії Катрін Якобсдоттір, яка встановила ціль досягнення "повної гендерної рівності" в країні до 2030 року.[11]
- ↑ а б в г д е ж и Icelandic women strike for economic and social equality, 1975 | Global Nonviolent Action Database. Global Nonviolent Action Database. Swarthmore College. Процитовано 23 April 2016.
- ↑ а б в г д е The day the women went on strike. The Guardian (брит.). 18 October 2005. ISSN 0261-3077. Процитовано 23 April 2016.
- ↑ а б в г Brewer, Kirstie (23 October 2015). The day Iceland's women went on strike - BBC News. BBC News (брит.). Процитовано 23 April 2016.
- ↑ Einarsdottir, Else Mia; Steinhtorsdottir, Gerdur (1977). The Day the children came to the offices. Scandinavian Review (3): 60—64. Архів оригіналу за 9 March 2018. Процитовано 23 April 2016.
- ↑ Jónasdóttir, Valgerður. Presidential campaign and election. Vigdís Finnbogadóttir Forsdeti Íslands 1980–1996 (брит.). Архів оригіналу за 28 January 2021. Процитовано 29 January 2020.
- ↑ Icelandic women cut working day to protest wage gap. France24. 25 October 2016.
- ↑ Black Monday: Polish women strike against abortion ban. BBC News (брит.). 3 October 2016. Процитовано 13 December 2016.
- ↑ James, Selma (8 March 2018). Decades after Iceland's 'day off', our women's strike is stronger than ever | Selma James. The Guardian. ISSN 0261-3077. Процитовано 3 September 2018.
- ↑ Vonberg, Judith; Maestro, Laura Perez (8 March 2018). 'If women stop, the world stops:'Women down tools for 'feminist strike'. CNN. Процитовано 3 September 2018.
- ↑ Bryant, Miranda (23 October 2023). Iceland's first full-day women's strike in 48 years aims to close pay gap. The Guardian. Процитовано 23 October 2023.
- ↑ Bryant, Miranda (24 October 2023). Iceland PM joins 100,000 people for first full-day women's strike in 48 years. The Guardian. Процитовано 24 October 2023.
