Стівен Беквіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стівен Беквіт
Народився 20 листопада 1951(1951-11-20) (72 роки)
Вісконсин, США
Країна  США
Діяльність астроном, викладач університету
Alma mater Каліфорнійський технологічний інститут (1978)
Заклад Університет Джонса Гопкінса
Університет Каліфорнії (Берклі)
Посада член радиd[1]
Науковий ступінь докторський ступінь[2]
Членство Американська академія мистецтв і наук
МАС
Нагороди

Стівен Ван Волтер Беквіт (народився 20 листопада 1951 року в Медісоні, штат Вісконсін) — американський астроном, віцепрезидент Університету Каліфорнії з досліджень і аспірантури з 2008 року, а також професор астрономії Університету Каліфорнії в Берклі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Беквіт вивчав «Інженерну фізику» в Корнелльському університеті та здобув ступінь доктора філософії з фізики в Каліфорнійському технологічному інституті. Після цього повернувся до Корнелла, де майже 13 років викладав і проводив дослідження як професор-асистент з астрономії. У 1982 році він став науковим співробітником Фонду Альфреда Слоуна.

У 1991 році він прийняв посаду директора Інституту астрономії Макса Планка в Гайдельберзі, де він залишався до 1998 року. У Гайдельберзі він відповідав, серед іншого, за німецько-іспанський телескоп у Калар-Альто[en]. За спогадами Беквіта, його дружина в цей час працювала в Німеччині спочатку в IBM, а потім у SAP, однак німецьке законодавство так і не дозволило їй за 7 років отримати постійну позицію, і час від часу проводились все нові конкурси, щоб дати громадянам Німеччини можливість обійняти її позицію[3].

У 1998 році Беквіт повернувся до Сполучених Штатів і став директором Наукового інституту космічного телескопа, який відповідав, серед іншого, за експлуатацію космічного телескопа Габбла, і працював на цій посаді до 2005 року. В інституті він відповідав за 600 співробітників і річний бюджет 25 млн доларів. Коли в 2004 році НАСА вирішило не продовжувати експлуатацію телескопа Габбла, Беквіт виступив проти цього рішення, і в результаті воно було переглянуто в 2006 році.

Пішовши з посади директора Наукового інституту космічного телескопа, Беквіт став професором фізики та астрономії в Університеті Джона Гопкінса, залишившись заслуженим науковим співробітником Наукового інституту космічного телескопа. У 2008 році він був призначений віцепрезидентом Каліфорнійського університету.

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Його дослідження зосереджені насамперед на еволюції галактик і екзопланетних систем і формуванні галактик у ранньому Всесвіті. У 2004 році він очолив дослідницьку групу, яка створила Hubble Ultra Deep Field, найглибше будь-коли зняте зображення Всесвіту у видимому світлі. Його доробок включає близько 200 наукових робіт, за які він отримав кілька міжнародних премій. З 2002 року він є «зовнішнім науковим членом» Інституту астрономії Макса Планка, а в 2004 році був обраний членом Американської академії мистецтв і наук.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Беквіт одружений на науковиці Сьюзан МакКормік, має двох дітей.

Відзнаки

[ред. | ред. код]
  • Цитата від Science Digest: один із 100 найкращих учених США віком до 40 років (1984)
  • Премія Макса Планка[de] (1997)
  • Реджентський лектор (Regents’ Lecturer) астрономії та фізики університету Каліфорнії

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Max-Planck-Gesellschaft (Hrsg.): Handbook of Scientific Members: Handbuch der Wissenschaftlichen Mitglieder. Max-Planck-Gesellschaft, München 2000, S. 14

Веб-посилання

[ред. | ред. код]