Сумароков-Ельстон Микола Феліксович
| Сумароков-Ельстон Микола Феліксович | |
|---|---|
| Народився | 1861 |
| Помер | 1908[1] |
| Батько | Felix Sumarokov-Elstond[1] |
| Мати | Yelena Sumarokovad[1] |
| У шлюбі з | Sofya Mikhaylovna von Koskulld |
| Діти | Yelena Sumarokova-Elstond[1], Nikolay Sumarokov-Elstond[1] і Сумароков-Ельстон Михайло Миколайович[1] |
Граф Микола Феліксович Сумароков-Ельстон (нар. 1861 — пом. 1908) — поручик запасу Кавалерградського полку — виходець зі старовинного новгородського дворянського роду Сумарокових, відомого ще з 14 — 15 ст. За переказом, рід Сумарокових пішов від шведа Левіса, який, прийняв православ'я та вступив на службу до московського князя Василя I Дмитровича. Існує також версія, що коріння сім'ї зовсім не зі Швеції, а з Литви, а точніше з Великого князівства Литовського, де існував дворянській рід Сумарок (на мові того часу означав «смурний»).
Походження прізвища[ред. | ред. код]
Походження прізвища Ельстон до сих пір не відоме. Існує декілька версій.
|
Тогдашние злые языки уверяли — пишет в своих мемуарах князь Феликс Юсупов — что фамилия Эльстон — от французского «эль с'этон».[2] | 
|
Однак найпоширеніша версія говорить: прізвище дане по назві замку чи маєтку в Угорщині. 8 вересня 1859 року імператор Олександр ІІ дозволив графу Павлу Сумарокову передати своє прізвище і титул Феліксу Ельстону, чоловіку його другої доньки Олени. Фелікс та його потомки отримали право називати себе графами Сумароковими — Ельстонами.
Одруження та родина[ред. | ред. код]
Одружився Микола Феліксович на Софії Михайлівні Коскуль (1860—1916) — дочці графа Михайла Францевича Коскуля. Весілля Миколи та Софії відбулося в портовому місті Висбаден, що на Рейні, в Німеччині, де вони тоді жили. Їх шлюб зафіксований у метричній книзі 1889 року від № 1.
|
|
Состоявщий в запасе по Гвардейской Кавалерии Поручик Кавалерградского Ея Величества полка Граф Николай Феликсович Сумароков – Эльстон, двадцати восьми лет, и дочь Коллежского Советника девица Графиня София Михайловна Коскуль, двадцати девяти лет, оба православного вероисповедания, первым браком повенчаны второго июня тысяча восемьсот восемьдесят девятого года[3] |
|
За чотири роки у молодій сім'ї народилось троє дітей: донька Олена, син Микола — помер у 16 років та син Михайло — володар 39 титулів у різних розрядах та змаганнях з тенісу.
Сумарокови та село Добровілля[ред. | ред. код]
У 1858 році графській родині вже належав маєток у селі Добровілля (нині Лозівський район Харківської області). За період господарської діяльності село значно змінилося. Сумарокови-Ельстони побудували цегельний завод, козацьку церкву, посадили прекрасний сад, викопали став, через який спорудили керамічний місток та ряд інших оригінальних будов.[4]
Останні роки життя та подальша доля роду[ред. | ред. код]
Граф помер на 48-му році життя від сухоти. Похований у Петербурзі в Олександро-Невській лаврі. Своїй родині він залишив: 9 тисяч 338 десятин землі близько станції Близнеці (Павлоградського повіту Екатеринославської губернії), наразі Близнюківський район Харківської області, пару тисяч марок у Дрезденському банку та фамільне срібло. Графиня пережила свого чоловіка на 8 років і померла 3 квітня 1916 року, похована поряд з чоловіком.
Після смерті графа повстало питання про дворянство роду Сумарокових. У вересні 1912 року графиня Софія Михайлівна Сумарокова — Ельстон звернулася з проханням до Катеринославських дворянських зборів про причислення до дворян Катеринославської губернії сина Михайла, в той час вже відомого тенісиста, навіть закордоном.
У грудні цього ж року Катеринославські депутатські збори затвердили постанову про внесення графа Михайла Миколайовича Сумарокова — Ельстона до п'ятої частини дворянської родословної книги, а Урядовий Сенат видав за представленим проханням відповідний Указ. У Сумарокових, як і в кожній старовинній дворянській родині був і свій герб. Його девіз: «Одним шляхом, без згибів».[5]
Близькими родичами сім'ї Сумарокових були Юсупови — титуловані князі. Племінник Миколи Феліксовича — князь Фелікс Юсупов, організатор вбивства Григорія Распутіна.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Фоменко Б.И. Рыцарь герба и ракетки – М.:NDM-MEDIA, 2004. – 176 с. ил.12 с.
- ↑ Фоменко Б.И. Рыцарь герба и ракетки – М.: NDM-MEDIA, 2004. – 176 с. ил.14 с.
- ↑ Волков М. Нариси з історії Близнюківщини. Монографія. — Х.: «Зебра», 2015. — 148 с., іл. — 15-16 с
- ↑ Шаповал А. Одним шляхом, без згибів. Нове життя. 2005
Джерела[ред. | ред. код]
- Волков М. Нариси з історії Близнюківщини. Монографія. — Х.: «Зебра», 2015. — 148 с.іл
- Фоменко Б. И. Рыцарь герба и ракетки — М.: NDM-MEDIA, 2004. — 176 с. ил.
- Шаповал А. Одним шляхом, без згибів. Нове Життя. — 2005