Соціальна група
 | Частина інформації в цій статті застаріла. (лютий 2018) |
![](https://uk.wikipedia.org/wiki/Файл:"The_Social_Gathering"_a_North_Side_neighborhood_women's_group_(4418727447).jpg)
Соціа́льна гру́па — сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею[1]; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.
Американський соціолог Роберт Мертон визначає соціальну групу як сукупність індивідів, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до конкретної групи і вважаються членами цієї групи з погляду інших. Він виділяє в соціальній групі три основні риси: взаємодія, членство і єдність. Будова всієї суспільної системи, сукупність взаємопов'язаних соціальних груп і соціальних спільнот, а також соціальних інститутів і відносин між ними - це соціальна структура суспільства. Головний механізм утворення і функціонування соціальної групи зумовлюється інтересами людей, їхнім відношенням до власності, місцем, яке вони посідають у системі суспільних відносин.
Оскільки кожна людина в процесі своєї життєдіяльності є членом найрізноманітніших соціальних груп, що розрізняються за розмірами, характером взаємодії, ступеня організованості і багатьма іншими ознаками, то виникає необхідність в їх класифікації за певними критеріями:
- Залежно від характеру взаємодії — первинні і вторинні.
Первинною групою, за визначенням Ч. Кулі, є група, в якій взаємодія між членами носить безпосередній, міжособистісний характер і відрізняється високим рівнем емоційності (сім'я, шкільний клас, група однолітків і т.д.). Вторинні групи вирізняються більшою чисельністю, взаємодією заради досягнення мети та формальним, безособовим характером. У цих групах основна увага приділяється не особистісним, неповторним якостям членів групи, а їх вмінню виконувати певні функції. Прикладами таких груп можуть служити організації (виробничі, політичні, релігійні і т.д.).
- За способом організації та регулювання взаємодії — формальні і неформальні.
Формальна група володіє юридичним статусом, підпорядковується системі формалізованих правил та має чітку мету. Зазвичай, у таких групах закріплена ієрархічна структура. (До прикладу, організації, підприємства і т.д.). Неформальна група виникає стихійно та не має юридичного статусу. Неформальні групи найчастіше виникають на основі спільних поглядів та інтересів, тож позбавлені строгого регламенту й структурованості, однак мають неофіційних лідерів. Прикладом неформальних груп об'єднання прихильників одного стилю в музиці, субкультури тощо.
- За чисельністю представників — малі та великі.
Мала група — це така, в якій безпосередньо контактує нечисленна група людей, об'єднана для здійснення спільної діяльності. Мала група може приймати безліч форм, але вихідними є «діада» (складається з двох людей) та «тріада» (з трьох). Велика група завжди має велику кількість представників та чітку мету свого функціонування.
Квазігрупа — з'являється ненавмисно, відрізняється спонтанністю виникнення і нестійкістю.
За соціальним значенням:
Серед соціальних груп розрізняють два види сукупності людей: ті, що виділяються на основі тієї чи іншої істотної ознаки (наприклад, соціально-економічної, професійної, національної, вікової тощо), і ті, в яких існує система соціальних зв'язків і відносин, що характеризує внутрішню структуру групи. Водночас за приналежністю індивідів до конкретної соціогрупи виділяють інгрупи, аутгрупи та референтні соціальні групи. Інгрупи — це ті, до яких індивід відчуває приналежність та ідентифікує її як свою; аутгрупа — та група, до якої людина не належить і сприймає її як "чужу". Референтна група — це така група, яка є прямим (у разі безпосереднього спілкування) або непрямим об'єктам для порівняння, чи ж зразками для наслідування в процесі формування поглядів чи поведінки окремої людини. Не всі об'єднання людей можна ідентифікувати як соціальну групу — зокрема, тимчасове перебування людей в приміщенні чи на певній території (до прикладу, на стадіоні) не робить їх однією соціогрупою. Таку спільність називають "агрегацією"ю
Відмітною рисою соціальної групи другого виду є наявність програми і плану діяльності, до якої залучено кожного члена групи (наприклад, виробничий колектив). У структурі соціальної групи виділяються ядро — склад постійних учасників, що виступають від імені групи й периферія — ті, хто займаючи дану групову позицію, час від часу представляють себе на ній і погоджуються для того, щоб їх визначали як дану групу.
В умовах соціалізму розвивається однорідність основних соціальних груп, хоч це не виключає соціально-групових відмінностей і неантагоністичних суперечностей, що їх долають у процесі розвитку соціалістичні суспільства.
До основних ознак соціальної групи психологи відносять:
- включення їх у широкий соціальний контекст;
- наявність загальної особистісно значущої основи для перебування індивідів у межах групи;
- достатня тривалість існування, що є передумовою створення предметів і феноменів групової культури, історії;
- зовнішня та внутрішня організація;
- певні типи впливу і відносин між індивідами, загальноприйняті норми та цінності;
- усвідомлення індивідами своєї належності до групи та виникнення на цій основі «ми-почуття»;
- наявність групових атрибутів (назва, символи тощо).
- Дифузний – неорганізовані або випадково організовані групи (глядачі, екскурсія, натовп тощо).
- Асоціація – група, в якій відсутня об’єднуюча їх спільна діяльність, організація та управління і в якій взаємовідносини опосередковуються особисто значимими цілями спілкування (асоціація колекціонерів марок, приятелі тощо).
- Кооперація – група з реально діючою організаційною структурою, міжособистісні стосунки в якій носять діловий, формальний характер, підпорядкований досягненню необхідних результатів у певному виді діяльності.
- Колектив – соціальна група вищого рівня розвитку, з певною організаційною структурою, що поєднана цілями спільної суспільно-корисної діяльності і має складну динаміку формальних та неформальних стосунків. Діяльність членів колективу визначається особистісно значимими і соціально визнаними цінностями.
- Корпорація – група, об’єднана на основі внутрішніх, корпоративних, егоїстичних інтересів і намагається їх реалізувати “за будь-яку ціну”, в тому числі і за рахунок інших груп. Діяльність корпорації може носити асоціальний, а інколи антисоціальний зміст (група бізнесменів, банкірів, мафія).Рівні розвитку груп
Механізм діяльності соціальних груп відображає закономірності функціонування й розвитку суспільства в цілому.
Уявляється, що життєдіяльність соціальної груп, наприклад, виробничої, можна відобразити у вигляді трьох орієнтацій:
- а) орієнтація, пов'язана з інтересами організації, тобто виконання тієї частини загальноорганізаційної діяльності, з метою якої цей підрозділ створено ;
- б) орієнтація, що несе на собі особисті потреби людей — отримання винагороди за працю, відчуття індивідуальної значущості роботи, реалізація творчого потенціалу;
- в) орієнтація груп, спрямована на збереження цілісності групи, її стабільності . Цілісність групи досягається шляхом узгодженості позицій людей, згуртованістю групи, а також певним рівнем взаєморозуміння, що характеризує внутрішньогрупове спілкування.[4]
Групові норми та цінності — це певні правила, вироблені групою для забезпечення спільної діяльності її членів.
Групові санкції — це сукупність механізмів та засобів, за допомогою яких група впливає на своїх членів з метою дотримання ними існуючих норм та цінностей.
- ↑ Група // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кузьменко Т. М. Сутнісні характеристики та класифікація соціальних груп: референтна група: види та функції // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2013. Вип. 18. С. 64–77. URL: https://sociology.knu.ua/sites/default/files/library/elopen/aktprob.18.64.pdf
- ↑ https://vue.gov.ua/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0#:~:text=%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%CC%81%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D1%83%CC%81%D0%BF%D0%B0%20%E2%80%94%20%D1%81%D1%83%D0%BA%D1%83%D0%BF%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C%20%D1%96%D0%BD%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B4%D1%96%D0%B2%2C%20%D0%BE%D0%B1'%D1%94%D0%B4%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D1%83%D1%81%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BE%D0%BC%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BE%D1%8E,%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9%20%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%20%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%83%D1%8E%D1%82%D1%8C%20%D0%B2%D0%B7%D0%B0%D1%94%D0%BC%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%B2'%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D1%80%D0%BE%D0%BB%D1%96.
- ↑ (рос.)Тереев Э.Н. Ориентация общения в организационно-управленческой деятельности[недоступне посилання]
- В. Бех. Груп теорія // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.162 ISBN 978-966-611-818-2.
- В. Цвих. Група соціальна // Політична енциклопедія — с.163
- Мацко Л. А., Прищак М. Д. Основи психології та педагогіки: навчальний посібник. – Вінниця: ВНТУ, 2009. – 158 с
- Політичний словник.
- Соціальна група // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.