Су Ши

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Су Ши (蘇軾)
трад. китайська: 蘇軾
спрощ. кит.: 苏轼
Ім'я при народженніЦзичжань (子瞻)
ПсевдоСу Дунпо (蘇東坡)
Народився8 січня 1037(1037-01-08)
Мейшань
Помер24 серпня 1101(1101-08-24) (64 роки)
Чанчжоу
ПохованняJia Countyd[1]
КраїнаПівнічна династія Сун
Національністькитаєць
Діяльністьпоет, письменник, державний діяч
Галузьпоезія і політика
Науковий ступіньцзіньши[d] (1057)
Знання мовкитайська[2]
НапрямокClassical Prose Movementd
ПосадаHanlin Academy Scholard[1] і Minister of Rites of the Qing dynastyd[1]
Конфесіябуддизм
БатькоСу Хун
МатиCheng(Wife of Su xun)d[3]
Брати, сестриСу Че
У шлюбі зВан Фу, Су Май, Ван Жунчжи
Діти4 сини

Су Ши (*8 січня 1037 — †24 серпня 1101) — китайський поет й письменник часів династії Сун.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з чиновничої родини Су. Народився у м. Мейшань, що у сучасній провінції Сичуань. Син Су Сюня 苏洵 (1009—1066), місцевого чиновника, вченого та літератора. Су Ши отримав блискучу освіту. У 1057 році склав імператорський іспит, отримавши ступінь цзіньши. Тоді ж познайомився з відомим поетом та державним діячем Оуян Сю, який став покровителем молодого чиновника. З 1060 року займав низку важливих посад у провінційних урядах Ханчжоу, Мічжоу. Тут на озері Сіху він збудував 6 мостів, чим значно покращив транспортне сполучення. У 1078 році призначається губернатором Сюйчжоу.

Су Ши виступив проти реформ Ван Аньши. Тому спочатку Су відправили у заслання у 1073 році, згодом він замирився за допомогою Шень Куо з Аниши й повернувся до столиці. Втім навіть після падінням Ван Аньши У 1076 році Су Ши виступав з критикою низки непродуманих дій нового уряду. У зв'язки з цим Су Ши у 1080 році було запроторено до каторги, й лише у 1086 році той зумів повернутися до Кайфена. Втім його чесна натура не могла миритися з тим, що Су Ши вважав невірним. Тому у 1094 році імператор відправив Су Ши у заслання на о. Хайнань. У 1100 отримав прощення й призначення губернатором Ченду. Проте сконав 24 серпня 1101 року на шляху до місця призначення.

Творчість

[ред. | ред. код]

Су Ши добре розумів моральні принципи конфуціанства, канони буддизму і даоський містицизм. А саме, знання буддизму і даоського містицизму допомогли йому всебічно проаналізувати і досліджувати різні філософські проблеми, і звільнитись від гірких дум про життя, а володіння конфуціанською думкою мало вплив на його погляди щодо управління.

Су Ши був талановитим поетом, він став відомим завдяки його віршам у жанрах «ци» (350 поем) та «ши». В поезії Су Ши широкий зміст, незвичайні метафори і образна мова. Вірші в жанрі «ци», написані Су Ши, оригінальні за своєю суттю. Він не лише вирвався з кола старого розуміння жанру «ци», який до нього був пов'язаний з романтичним змістом віршів, а й у своїх творах у жанрі «ци» він зобразив життя і прагнення звичайних людей. Відомим є поеми «Під мелодію Ціньлін», «Моєму молодому синові», "Під мелодію «Метелики навколо квітів», «Червоні скелі», «Згадуючи Кнібі», «Згадуючи Су Че», «Скорботно зітхаю, дивлячись на плоди лічжи».

Су Ши був одним з чудових майстрів жанру «фу». Серед цих творів дуже визначним є «Фу про червону стіну». Під час написання даного есе Су Ши поєднав точність і виразність мови з містичними настроями та ідеями даосизму. Це есе поділяється на дві частини. У першій частині описується поетичний осінній краєвид, а у другій частині подається мальовнича картинка зимового пейзажу. Завдяки опису природи і яскраво висловленим ідеям автора, «Фу про червону стіну» став найкращим прикладом жанру «фу».

Був продовжувачем традиції, заснованої Лі Шан'іном у написанні лаконічних віршів цзацзуанів. Су Дунпо належить їх велика збірка «Друге продовження цзацзуань».

Крім того, Су Ши відомий як талановитий прозаїк. Завдяки своєму таланту Су Ши став одним з 8 відомих письменників династії Тан. У доробку є близько 800 листів відомим сучасникам. Створював також численні есе, з яких найбільш відомі «Згадуючи гірський кам'яний дзвін».

Су Ши відомий як один з 4 класичних китайських гастрономів. Зокрема, винайшов рецепти «свинини Дунпо» (東坡肉) та коржика «Су Дунпо».

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в https://baike.baidu.com/item/%E8%8B%8F%E8%BD%BC/53906
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. China Biographical Database