Сюй Даонін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сюй Даонін
Fishermen's Evening Song Detail Large.jpg
«Рибалки»
Народився 970(0970)
Помер 1052(1052)
м.Чан'ань
Підданство Династія Сун
Національність китаєць
Діяльність художник
Конфесія конфуціанство

Сюй Даонін (許道寧/甯, 970 — 1052) — китайський художник, один з провідних майстрів пейзажного живопису часів епохи Північна Сун.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у 970 році в області Хецзянь (у сучасній провінції Хебей), за іншими відомостями він є уродженцем м.Чан'ань. Про молоді роки мало відомостей. Сюй Даонін пройшов навчання в Академії живопису, займаючись у самого Лі Чена, однак закінчив не мальовниче, а медичне відділення Академії живопису і надалі займався художньою творчістю для власного задоволення. Це не завадило йому здобути широке визнання серед знавців живопису та отримувати замовлення двору. Помер у 1052 році у Чан'ані.

Творчість[ред. | ред. код]

Сюй Даонін працював переважно як пейзажист у станковому та монументальному живописі. Загалом мав 138 робіт, серед них відомий сувій «Гуань шань мі Сюе ту» («Гірський прохід, що занесено снігом»). Відомо також про створення ним 2 стінописних картин, що прикрашали покої одного зі столичних палаців. Однак жодних подробиць про ці твори не збереглося.

Творча манера Сюй Даоніна зазнала з часом змін. Спочатку він працював стримано і скромно. Але в старості вважав, що кість повинна бути лаконічною і відточеною. Тому зображав вершини невисоких гір гострими, а прірви стрімкими, дерева і ліс сильними і напруженими. Цим він відрізнявся від інших і створив стиль своєї школи.

Це підтверджується рідкісним для нього точно атрибутуваним пейзажним сувоєм — «Юй-фу ту» («Рибалки», інші назви «Чунь цзян юй тин ту» — «Рибальські човни на осінній річці», і «Ловля риби в гірському потоці», 48,9 х209, 6 см, шовк, туш легка підсвітка. Галерея мистецтв Нельсона-Аткінса, м.Канзас-Сіті). Хоча цей твір в цілому відповідає установкам «панорамно—монументального стилю», що зайняв панівне становище в академічному живописі того часу, в «Юй-фу ту» дано іншу побудову ландшафту та специфічне трактування як гірського вигляду в цілому, так і його окремих елементів. Замість характерних для пейзажів Х ст., зокрема робіт Гуань Туна і Фань Куаня, зображення однієї вершини фланкировались збоку двома дрібними піками, тут показано кілька гірських ланцюгів, розташованих один за одним по горизонтальній і вертикальній осях сувою. Близький план займають рибальські човни на річковій гладі та дорога з подорожніми, які йдуть по ній. Середній — заповнюють гірські кручі (праворуч) і вигин річки з розкиданими по берегах валунами. На дальньому плані піднімається скельний масив, утворений різними за висотою і формами піками, які написані потужними, ковзаючими від вершин до підніжжя, мазками пензля. Обсяги виступів і западин моделюються чергуванням щільного шару туші і легких розмивів. Гострі графічні прийоми малюнка стрімких скель і оголених деревних стовбурів на передньому плані приковує погляди, дають контрастне поєднання з м'якими розпливчастими мальовничими плямами в зображенні далеких горизонтів. Золотавий відтінок фону, отриманий шовковою основою сувою, створює відчуття легкого «підсвічування», немовби передаючи відчуття холодного й прозорого осіннього повітря, що сприяє враженню цілісності та достовірності пейзажу.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Sullivan M. Symbols of Eternity: Landscape Painting in China. Stanford, 1979