Сяо-цзун (Сун)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сяо-цзун
Xiaozong.jpg
Народився 27 листопада 1127(1127-11-27)
Помер 28 червня 1194(1194-06-28) (66 років)

Ім'я при народженні Чжао Юань
Інші імена Чжао Вей, Чжао Шень
Титул імператор
Термін 1162—1189
Попередник Гао-цзун
Наступник Гуан-цзун
Батько Чжао Цзичен
Матір панні Чжан
Рід Чжао
Дружина 3 імператриці
Діти 4 сини та 2доньки

Сяо-цзун (*孝宗, 27 листопада 1127 —28 червня 1194) — 11-й імператор династії Сун та 2-й володар епохи Південна Сун у 11621189 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Молоді роки[ред.ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Син Чжао Цзичена, князя Сюй. При народжені отримав ім'я юань. Разом із батьком втік на південь. У 1133 році номінально призначається очільником військ Гуйчжоу. У 1142 році отримує титул князя Пуаня. У 1160 році отримав титулу князя Ван та нове ім'я Вей. У 1162 році імператор Гао-цзун всиновив його (єдиний син Гао-цзуна помер молодим) та оголосив спадкоємцем трону. Тоді ж знову змінив ім'я — на шень. Того ж року Гао-цзун зрікся влади, а новим імператором став Чжао Шень. Він прийняв ім'я Сяо-цзун.

Правління[ред.ред. код]

Спочатку новий імператор відновив у своїх посадах та титулах військовиків, які занали переслідувань за колишнього імператора. У 1163 році розпочав військову кампанію проти держави Цзінь. Втім північний похід сунської армії зазнав невдачі. Зрештою у 1165 році було укладено нову угоду із чжурчженями, згідно з якою Сун визнавала себе васалом Цзінь, втім щорічна данина зменьшувалася до 202 тисяч унцій срібла й Сун отримала міста Хайчжоу, Шічжоу, Денчжоу, Ціньчжоу, Шанчжоу.

В подальшому відмовився від активної зовнішньої політики, зосередивши увагу на внітршніх спрвах. Для поліпшення економічного стану селян у 1167 році за наказом імператором селяни дістали змогу отримувати державні позики під низький відсоток. Втім Сяо-цзун не довго займався реформаторством. З часом він все більше поринав у розваги, цікавився літературою та мистецтвом. При цьому вплив на нього отримала група євнухів, які власне керували державою. Внаслідок цього посилося хабарництво, зловживання.

У 1187 році смерть відставного імператора Гао-цзуна справило на Сяо-цзуна велике враження. Зрештою 18 лютого 1189 року він зрікся влади на користь свого сина Чжао Дуня.

Останні роки[ред.ред. код]

До кінця життя сяо-цзун перебував у смутку, не цікавився справами, багато часу відвідував буддистські храми, намагався вести відлюдницьке життя. Сконав він 28 червня 1194 року.

Джерела[ред.ред. код]