Перейти до вмісту

Сінґо Сіґео

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сінґо Сіґео
яп. 新郷重 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився8 січня 1909(1909-01-08)
Саґа, Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 листопада 1990(1990-11-14) (81 рік)
Токіо[d], Токіо, Японія Редагувати інформацію у Вікіданих
·Рак
ПохованняПрефектура Саґа Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Японія
 Японська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьінженер, письменник, економіст, бізнесмен, інженер-механік Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materЯманаський університет і Saga Prefectural Saga Technical High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовяпонська[1] і англійська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1945 — 1988
НагородиМедаль Пошани з жовтою стрічкою

Сінґо Сіґео (яп. 新郷 重夫, Shingō Shigeo, 8 січня 1909, Сага, Японія - 14 листопада 1990, Токіо) — японський промисловий інженер, один із засновників виробничої системи «Тойоти», засновник системи SMED і моделі Сінґо.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Сіґео народився 8 січня 1909 року в японському провінційному містечку Сага.

У 1924 році, навчаючись у середній школі Сага, ознайомився з роботою Тосіро Ікеди «Секрет виключення зусиль, що не приносять вигоди», яка зіграла ключову роль в філософії Сіґео[3]. Закінчивши технічний коледж Університету Яманасі в 1930 році, вступив на роботу на залізницю в Тайбеї, де був техніком в ливарному цеху.

Сінґо знайомився з програмою щодо спрощення операцій на залізниці. Перейнявся ідеями Тейлора про необхідність раціоналізації менеджменту підприємства, прочитав книгу «Принципи наукового менеджменту». У 1937 році відвідував курси для промислових інженерів від Японської промислової асоціації. Цікавився роботами Йоіті Уено, Кен'іті Хорікоме[3]. У роки війни працював начальником виробничого відділу з виробництва торпед на Заводі Амона в період 1943-1945 року, після Другої світової війни був переведений на завод Ishii Precision Mfg з виготовлення глибинного торпедного механізму, а відтак призначений на заводі Yasui Kogyo[3].

У 1946 році переїхав до Таканабе, потім влаштувався консультантом в Японську асоціацію менеджменту і брав участь в дослідженні на заводі фірми Хітачі з виробництва автомобілів в місті Касадо. У 1948 році опублікував роботу «Дослідження виробництва банок на РЕСО», дослідивши «природу вміння» на заводі фірми Тойо Steel в Сітамацу. Впродовж 1948-1954 років керував виробничими курсами і в період 1955-1982 років провів 87 сесій з промислової технології на фірмі Тойота, в яких взяло участь близько 2000 слухачів. Впродовж 1956-1958 років керував проектом у дослідження виробництва на верфі Мітцубісі в Нагасакі, де винайшов систему скорочення терміну складання танкерів з чотирьох місяців до трьох, а потім і до двох місяців. Ця система поширилася серед японських суднобудівників.

У 1959 році вийшов з Японської асоціації менеджменту і заснував Інститут вдосконалення менеджменту (Інститут удосконалення управління), очоливши його як президент[4].

У 1960 році ввів систему послідовного контролю з метою зниження рівня дефектів і впровадив цю систему на фірмі Matsushita Electric Factory, зробив висновок, що вибірковий контроль недостатній для забезпечення якості[3].

Брав активну участь у консультуванні фірм на Тайвані в 1966 році. У 1969 році удосконалив процес переналагодження 1000-тонного преса на фірмі Тойота і скоротив час переналагодження. У період з 1976 по 1990 рр. Активно консультував і читав лекції представникам вищого керівництва і робітником на заводах в Європі і США[3].

У 1988 році Сіґео присвоєно звання почесного доктора менеджменту Університету штату Юта. Сіґео помер від раку у віці 81 року, у нього залишилася дружина і троє синів[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Основні ідеї

[ред. | ред. код]

Сінґо, починаючи з 1947 року вів виробничі курси, і на одній з технічних конференцій Японської асоціації менеджменту повідомив, що процеси і операції утворюють системну мережу процесів і операцій, запропонував використовувати метод класифікації подібних операцій шляхом підрахунку числа невтручання. В 1950 році він удосконалив і впровадив метод визначення компонування обладнання, заснований на коефіцієнті легкості транспортування[3]. Синго розробив систему Швидкого переналагодження (SMED), де процес переналагодження складається з «внутрішніх» і «зовнішніх» операцій. Крім того, спільно з Норманом Бодеком він описав підхід Бережливого виробництва до виробничої системі «Тойота»[6]. Сінґо формалізував і адаптував концепцію захисту від дурня[7].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ CONOR.Sl
  3. 1 2 3 4 5 6 Синго С. Быстрая переналадка: революционная технология оптимизации производства. — М : Альпина Бизнес Букс, 2006. — С. 331-335. — ISBN 5-9614-0252-5. Архівовано з джерела 12 січня 2018. Процитовано 26 червня 2018. (рос.)
  4. 1 2 Сигэо Синго и его метод защиты от ошибок. Электронный журнал "Управление изменениями в компании". Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 26.06.2018. (рос.)
  5. ↑ Shigeo Shingo, 81, Productivity Expert For Japan Industry. New York Times. 17.11.1990. Архів оригіналу за 27 червня 2018. Процитовано 26.06.2018. (англ.)
  6. ↑ Charron R.,Harrington H.J., Voehl F.,Wiggin H. The Lean Management Systems Handbook. — 2015. — С. 49-50. — ISBN 978-1466564350. Архівовано з джерела 27 червня 2018. Процитовано 26 червня 2018.
  7. ↑ Рамперсад Х.К. Общее управление качеством: личностные и организационные изменения // М.: ЗАО «Олимп - Бизнес». — 2005. — С. 11. — ISBN 5-9693-0039-X. (рос.)

Ланки

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сінґо_Сіґео&oldid=48452588