Сі Чуань
| Сі Чуань | ||||
|---|---|---|---|---|
| кит. 西川 | ||||
| Ім'я при народженні | Лю Цзюнь | |||
| Народився |
1963 Сюйчжоу, КНР | |||
| Громадянство |
 КНР | |||
| Діяльність | письменник, викладач | |||
| Alma mater | Пекінський університет | |||
| Мова творів | китайська | |||
| Жанр | поезія | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Сі Чуань (кит.: 西川; піньїнь: Xī Chuān, справжнє ім'я — Лю Цзюнь кит.: 刘军; піньїнь: Liú Jūn); нар. 1963 у місті Сюйчжоу в провінції Цзянсу) — китайський поет та письменник.
Життєпис[ред. | ред. код]
З 1981 по 1985 рік вивчав класичну китайську літературу та англійських романтиків у Пекінському університеті, де по завершенні навчання отримав ступінь бакалавра. В університеті товаришував з поетами Хай Цзи (Hai Zi) та Ло І-Хе (Luo Yihe), зокрема, у студентські роки їх називали «трьома мушкетерами».[1] Після самогубства Хай Цзи у березні 1989 року Сі Чуань зібрав та видав зібрання його творів. У травні того ж року загинув його друг Ло І-Хе, а у 1991 році закінчив життя самогубством ще один його університетський товариш — поет Ге Май (Ge Mai).[2]
На ранню поезію Сі Чуаня вплинув Лі Бо.[1] До кінця 1980-х років Сі Чуань вважався прихильником «чистої поезії» (poésie pure), яку поети пекінського університету розуміли не як таку, що тяжіє до самореференційності мови, але як поезію піднесенності, логічності та недвозначності.[2] Події на площі Тяньаньмень у червні 1989 року вважають однією з тих причин, з яких Сі Чуань став наголошувати на необхідності «повернення до реальності» та відмовився від «піднесеного» стилю поезії на користь поезії «дилем, парадоксів та протиріч».[3]
Після завершення навчання протягом восьми років працював редактором у журналі «Huangqiu» («Globe Monthly»).[4] У 1988 році разом з друзями заснував журнал «Тенденція» (Qingxiang), який було заборонено після трьох випусків. З 1990 по 1995 рік був редактором неофіційного журналу «Xiandai Hanshi», в якому друкувалися вірші сучасних китайських поетів.
У 2002 року взяв участь у письменницькій програмі Університету Айови. У 2007 році Сі Чуань був запрошеним професором в Університеті Нью-Йорка, а два роки потому, у 2009, працював в Університеті Вікторії у Канаді.
Разом з поетом Тан Сяоду (кит.: 唐晓渡) видавав журнал сучасної світової поезії. У 2009 році був куратором проекту «Плакатної поезії у місті» під час Франкфуртського книжкового ярмарку.[5] Викладає класичну китайську літературу в Центральній академії витончених мистецтв у Пекіні. Перекладав китайською Хорхе Луїса Борхеса, Езру Павнда, Томаса Транстремера та Улава Х. Хауге.[6]
Рецепція творів[ред. | ред. код]
Театральний режисер Мен Цзінхуей створив експериментальну виставу за серією віршів Сі Чуаня «Квіти у дзеркалі, місяць у воді», яка була показана на тридцять п'ятому Міжнародному фестивалі «Сервантіно» у Мехіко. У 2005 році італійський художник Марко Нерео Ротеллі на Венеційському бієнале створив інсталяцію, використавши дванадцять віршів дванадцяти поетів, серед яких, зокрема, були твори Адоніса, Іва Бонфуа, Тадеуша Ружевича та Сі Чуаня.[7]
Збірки[ред. | ред. код]
- 1991 — Zhonguo de meigui (кит. 中国玫瑰, Китайська троянда)
- 1992 — Zhijing (Салют)
- 1994 — Dayi Ruci (кит. 大意如此, Сутність значення)
- 1997 — Xugou de Jiapu (кит. 虚构的家谱, Вигадане походження)
- 1997 — Yinmi de huihe (Таємна зустріч)
- 1999 — Ying de Huayu (Те, що каже орел)
- 2001 — Shui zi (кит. 水渍, Пляма з води)
- 2006 — Shen qian (кит. 深浅, Глибока мілина)
- 2008 — Geren Haowu (Особисті вподобання)
Премії[ред. | ред. код]
- 1994 — Премія сучасної китайської поезії
- 2001 — Літературна премія Лу Сіня
Література[ред. | ред. код]
- Maghiel van Crevel. Chinese Poetry in Times of Mind, Mayhem and Money. — BRILL, 2008. — 518 p. — ISBN 9004163824.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Li-hua Ying. Historical Dictionary of Modern Chinese Literature. — Scarecrow Press, 2009. — p. 213.
- ↑ а б Maghiel van Crevel, 2008, с. 196.
- ↑ Maghiel van Crevel, 2008, с. 197.
- ↑ Xi Chuan // Poetry International
- ↑ Poesie in die Stadt 2009: Xi Chuan — Kurator [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.], 2012-08-24.
- ↑ Robert Hass. Two Poets // The Believer, June 2010.
- ↑ Laura Larcan. L'Isola dei Poeti // RespublicaArte, 7 giugno 2005.