Венеційська бієнале

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венеційська бієнале
Venice Biennale
Giardini 2007.jpg
Вхід на бієнале у 2007 р
Статус активний
Жанр мистецький фестиваль
Частота щодва непарні роки
Місце проведення Венеція
Країна Італія Італія
Відкрито 1895
Веб-сайт
www.labiennale.org/en

Венеційська бієнале (італ. Biennale di Venezia) — одна з провідних виставок сучасного мистецтва, що проходить щодва непарні роки у Венеції, Італія. У рамках бієнале сьогодні проводяться також Венеційський кінофестиваль (щорічний) та Венеційський фестиваль архітектури (по парних роках). Україна бере участь у Венеційській бієнале із 2001 року. Наступна 58-ма бієнале буде проходити з 11 травня по 24 листопада 2019 року.

Історія[ред. | ред. код]

Венеційську бієнале було вперше проведено в 1895 р. Від 1907 р. у виставці взяли участь павільйони різних країн. Бієнале набула популярності та престижу після Другої світової війни в 1948 р., коли виставку було знову відкрито після шестирічної перерви.

Українські митці на бієнале за часів СРСР[ред. | ред. код]

До здобуття Україною незалежності на виставці були представлені роботи ряду українських митців:[1]

Участь України[ред. | ред. код]

Україна на 49-й бієнале (2001)[ред. | ред. код]

2000 року Україна вперше отримала запрошення взяти участь у Венеційській бієнале 2001 року. За рішенням міністра культури Богдана Ступки куратором українського павільйону був призначений Юрій Онух, комісаром Євген Карась. Після проведеного відбору був прийнятий проект «Фонду Мазоха» (Ігор Подольчак, Ігор Дюрич) — «Найкращі художники 20-го століття».[2][3][4][5] В цьому проекті найкращими художниками були представлені — політичні діячі (Адольф Гітлер, Мао Цзедун, Пол Пот, Микита Хрущов, Кім Ір Сен, Саддам Хусейн, Гаррі Трумен), науковці (Зигмунд Фрейд), серійні вбивці-ман'яки (Альберт ДеСальво, Джеффрі Дамер, Джек Кеворкян), терористка (Ульріка Майнхоф), військовий злочинець (Ільзе Кох), педофіл (Марк Дютру), бандити (Бонні та Клайд, Аль Капоне)[6][7] Всі персонажі проекту були представлені не тільки «своїми» художніми творами, але й брендами свого імені з рекламою своєї продукції.[8] Після скандального втручання віце-прем'єра України Миколи Жулинського проект був відхилений, куратор проекту відсторонений.[9][10][11]

Натомість був призначений новий куратор Валентин Раєвський та відібраний інший проект — «Перший український проект» («Палатка»).

Учасники проекту:

По спеціальному запрошенню куратора 49-ї бієнале Харальда Зеємана до окремої експозиції були запрошені:

Україна на 50-й бієнале (2003)[ред. | ред. код]

2003 року Україну представляв проект «Жорна часу» Віктора Сидоренка (режисер відео — Олесь Санін).

Україна на 51-й бієнале (2005)[ред. | ред. код]

Україна була представлена проектом Миколи Бабака «Діти твої, Україно» [12]. Паралельно до офіційної експозиції під патронатом Віктора Пінчука проводилася виставка «First Acquisitions» («Перші придбання») українських художників Савадова, Михайлова, Цаголова та іноземних митців Філіппа Паррено, Навина Раваншайкула, Джун Нгуєна-Хацушибиї, Карстен Хеллера, Олафура Еліассона.

Україна на 52-й бієнале (2007)[ред. | ред. код]

За пропозицією Кабінету Міністрів України, на 52-й Венеційській бієнале 2007 року Україну представляв Київський центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Українська експозиція була розміщена у палаці Пападополі (Сан Поло 1364). Назва експозиції — «Поема про внутрішнє море». За графіком проведення 52-ї виставки, український павільйон був відкритий для критиків, кураторів та окремих колекціонерів із 7 червня; для загального відвідування — із 10 червня до 21 листопада.

Британська газета Daily Telegraph віднесла український павільйон до 5 найцікавіших, іншими серед яких є павільйони Британії, Франції, США та Середньої Азії. [13] На відкритті виставки віце-прем'єр і міністр культури Італії Франческо Рутеллі, в ході бесіди з віце-прем'єр-міністром України з гуманітарних питань Дмитром Табачником, висловив думку, що українська експозиція є «однією з трьох топ-подій» виставки. [14] Всього на Венеційській бієнале 2007 року було представлено 77 країн та понад сто художників.[15]

Представники України на відкритті експозиції:

Список художників:

Україна на 53-й бієнале (2009)[ред. | ред. код]

В 2009 р., Україну знов представляв центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre. Павільйон під назвою «Степи мрійників» був створений митцями Іллею Чичканом та Міхарою Ясухіро. Куратором проекту був Володимир Кличко.[16]

Україна на 54-й бієнале (2011)[ред. | ред. код]

Кураторами українського павільйону був Акілле Боніто Оліва. Україну представила Оксана Мась з проектом Post vs Proto-Renessans. PinchukArtCentre представив також виставку The Future Generation Art Prize @ Venice за участі дев’ятнадцяти художників з 18 країн, зокрема українського художника Артема Волокітіна[17].

Україна на 55-й бієнале (2013)[ред. | ред. код]

Кураторами українського павільйону були Олександр Соловйов і Вікторія Бурлака. Були представлені роботи трьох художників: Гамлета Зіньковського, Миколи Рідного та Жанни Кадирової[18].

Україна на 56-й бієнале (2015)[ред. | ред. код]

Україна на 56-й бієнале представлена павільйоном «Надія» з роботами художників: Жанни Кадирової, Микити Кадана, Євгенії Білорусець, Миколи Рідного разом з поетом Сергієм Жаданом, Анни Звягінцевої, Артема Волокітіна та художників «Відкритої групи» (Юрій Білей, Антон Варга, Павло Ковач, Євген Самборський, Станіслав Туріна).[19]

Україна на 57-й бієнале (2017)[ред. | ред. код]

Україну представляв фотограф Борис Михайлов, відомий своєю разючою реалістичною фотографією та Юрген Теллер. Кураторами українського павільйону були Пітер Дорошенко та Лілія Куделя. Бюджет Українського павільйону на Бієнале склав менш ніж півмільйона доларів США.[20]

Україна на 58-й бієнале (2019)[ред. | ред. код]


Нагороди[ред. | ред. код]

Золотий лев за життєве досягнення[ред. | ред. код]

Золотий лев "Найкращий художник міжнародної виставки"[ред. | ред. код]

Золотий лев "Найкращий павільйон"[ред. | ред. код]

  • 1986, Даніель Бурен (Франція Франція)
  • 1988, Італія Італія
  • 1990, Дженні Хольцер (Flag of the United States.svg США)
  • 1993, Ганс Хааке, Нам Джордж Пейк (Німеччина Німеччина)
  • 1995, Акрам Ель Магдуб, Хамді Аттія, Медхат Шафік, Халед Шокрі (Єгипет Єгипет)
  • 1997, Фабріс Гіберт (Франція Франція)
  • 1999, Моніка Бонвічіні, Бруна Еспозіто, Луїза Ламбрі, Паола Піві, Грація Тодері (Італія Італія)
  • 2001, Грегор Шнайдер (Німеччина Німеччина)
  • 2003, Су-Мей Цзе (Люксембург Люксембург)
  • 2005, Аннет Мессаджер (Франція Франція)
  • 2007, Андреас Фогаразі Угорщина Угорщина
  • 2009, Брюс Науман (Flag of the United States.svg США)
  • 2011, Крістоф Шлінгеншф, куратор Сюзан Гаенсхаймер (Німеччина Німеччина)
  • 2013, Стефано Раболлі Пансера і Паула Насіменто (Ангола Ангола)
  • 2015, Хайг Айвазян, Нигол Безьян, Анна Богхиюан, Гера Бююкташ, Сілвіна Дер Мегердитчян, Айрін Анастас і Рене Габрі, Мехітар Гарабідян, Айкатерині Гегісіан, Ерванд Дзянікян і Річчі Луччі, Арам Джибілян, Ніна Качадурян, Мелік Оганян, Мікаєль Оганджанян, Розана Палазян, Саркис , Грайр Саркісян, куратор Аделина Куберян фон Фюрстенберг (Вірменія Вірменія)
  • 2017, Енн Імхоф (Німеччина Німеччина)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сом-Сердюкова О. Венеціанське Бієнале та український контекст // Сучасне мистецтво. К., 2005. - Вип. 2.
  2. Бурлака, Вікторія. Чекаємо «Контрольованого Вибуху». Газета «Дзеркало тиждня», № 6 (330) 10—16 лютого 2001. Retrieved November 4, 2009
  3. Украину в Венеции будут представлять «Мазохисты». Газета «Сегодня», 41 (793) за 20.02.2001 Retrieved November 3, 2009
  4. Васильев, Сергей. Одни дома. Газета «Столичные новости», № 44(192) 27 ноября-03 декабря 2001. Retrieved November 3, 2009(рос.)
  5. «Фонд Мазоха» представляет Украину на Венецианском биеннале 2001. Журнал «Наш», № 1-2, 2001
  6. Фонд Мазоха. Найкращі художники 20-го століття. Журнал «Наш», № 3, 4, 5, 6, 2001
  7. Космолінська, Наталка. Ігор Подольчак, Ігор Дюрич: У тому, що Україну представлятимуть галичани, є історична справедливість. postup.brama.com № 28(686) Retrieved November 3, 2009
  8. Возняк, Тарас. Кожен-бо ангел - жахливий, або Естетика contra етика. Журнал «Ї», № 25, 2002
  9. Шеремет, Анна. Биеннале в Венеции как зеркало украинских нравов Газета «День», № 58, пятница, 30 марта 2001 Retrieved November 5, 2009(рос.)
  10. Марьин, Сергей. Собака лает, Бьеннале уплывает Газета «2000», № 13 (66) 30 марта — 5 апреля 2001 г. Retrieved November 5, 2009
  11. Ботанова, Катя. Мавзолей для українця. Журнал «Єва», рання весна, 2002
  12. Венецієнале-51
  13. Фото Бориса Михайлова. obozrevatel.com Retrieved November 10, 2009
  14. Наш павільйон - одна з трьох топ-подій на Бієннале-2007. oglyadach.com Retrieved November 10, 2009
  15. Венецианская биеннале открылась для критиков. obozrevatel.com Retrieved November 10, 2009(рос.)
  16. PinchukArtCentre представить Україну на 53-й Венеційській бієнале
  17. У Венеції відкрилася 54-а Бієнале. Україна представила панно з тисяч яєць
  18. На 55-ій Венеціанській бієнале відкрився Український павільйон
  19. «Надія!», національний павільйон України на 56-й Міжнародній виставці мистецтв у Венеції — La Biennale di Venezia
  20. Vogue.ua. Інтерв'ю з кураторами Українського павільйону на Венеційській бієнале | Vogue Ukraine. Vogue UA. Процитовано 2017-12-23. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]