Табори інтернованих вояків Армії УНР у Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Табори інтернованих вояків Армії УНР у Польщі.

Симон Петлюра, Вадовиці 9.04.1921

Вперше вояків Армії УНР інтерновано в Польщі наприкінці 1919 (по заламанні українського фронту) у м. Ланьцуті; невдовзі з них організовано 6 Стрілецьку дивізію. По поразці Армії УНР наприкінці 1920 й переході її на територію Польщі (бл. 20 000 вояків) їх розміщено в кількох таборах інтернованих — головні з них були в Ланьцуті, Александруві-Куявському і Каліші (менші табори у Вадовицях і Пйотркові). В середині 1921 інтернованих переведено з Ланьцуту до Стрілкова, наприкінці 1921 з Александрува до Щипйорна, у якому, як і в сусідньому Каліші, залишилися табори інтернованих аж до остаточної їх ліквідації у середині 1924.

Умови життя в таборах інтернованих в Польщі (зокрема побутові й матеріальні) були важкі (значно гірші, ніж в таборах інтернованих УГА в Чехословаччині). Попри це у таборах розвинулося жваве культурно-освітнє життя: курси для неграмотних та ін. (особливо фахові), різні школи (серед ін. гімназія в Каліші), народний університет у Ланьцуті і Стрілкові; хори, театральні трупи й ін. виявили мистецьке життя, а також релігійне, видавниче (зокрема преса). Керівництво таборів інтернованих (воно було в українських руках та пов'язане з урядом УНР в екзилі) дбало про теоретичний військовий вишкіл і збільшення старшинських кадрів. Табори інтернованих в Каліші і Щипіорно були після Варшави другим осередком життя української еміграції в Польщі. Кількість вояків в таборах інтернованих постійно зменшувалося: виїзд до Чехо-Словаччини, зокрема на навчання, до Франції, на працю тощо. Після ліквідації таборів інтернованих колишні вояки набули статусу політичних емігрантів у Польщі.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • К. Є. Науменко. Каліш, табір для інтернованих вояків Армії УНР // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 36. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
  • Karpus Z. Jeńcy i internowani rosyjscy i ukraińscy na terenie Polski w latach 1918-1924. Toruń, 1999.
  • Срібняк І. Обеззброєна, але нескорена: Інтернована Армія УНР у таборах Польщі й Румунії (1921-1924 рр.). Київ-Філядельфія, 1997. 187 с. [1]
  • Срібняк І. Табір інтернованих Військ УНР у Щипіорно (1922-1923 рр.): гуманітарно-просвітня складова діяльності українського вояцтва // Революція, державність, нація: Україна на шляху самоствердження (1917-1921 рр.): Матеріали Міжнародної наукової конференції (м. Київ, 1-2 червня 2017 р.) / Упоряд. В.Верстюк (відп. ред.), В.Скальський та ін. Київ-Чернігів, 2017. С.381-396. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/22936
  • Срібняк І. Табір інтернованих Військ УНР у Пикуличах, Польща (січень-лютий 1921 р.): умови перебування та моральний стан вояцтва // Київські історичні студії: науковий журнал / Київ. ун-т ім. Б.Грінченка; ред. кол. В.О.Щербак та ін. К., 2017. № 2(5). C.18-24. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/23640
  • Срібняк І. Табір інтернованих Військ УНР у Каліші, Польща (перша половина 1921 р.): моральний стан старшинства та заходи з його нормалізації // Емінак: науковий щоквартальник. Київ-Миколаїв, 2018. № 1(21) (січень-березень). Т.2. С.42-49. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/23661
  • Срібняк І. «Несемо ми хрест… в терновім вінку колючих дротів…» (інтерновані вояки-українці в таборі Стшалково, Польща у 1922-1923 рр.) // Київські історичні студії: науковий журнал / Київ. ун-т ім. Б.Грінченка; ред. кол. В.Щербак та ін. К., 2018. № 1(6). C.­­33-43. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24394
  • Срібняк І. Табір інтернованих вояків армії УНР в Александрові (Польща) навесні-влітку 1921 р. // Схід. К., 2018. № 4(156). С.67-73. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24371
  • Срібняк І. «…За право вільно жити і працювати в рідній хаті» (українська еміграційна громада в Ченстохові, Польща у 1921 р.) // Evropský filozofický a historický diskurz. Praha, 2018. Svazek 4. Vydání 2. S.24-31. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24081
  • Sribniak I. Encyklopedia jeniectwa: ukraiński Aleksandrów. Warszawa-Paryż: Międzynarodowy konsorcium naukowo-edukacyjny im. Luciena Febvra, 2018. 88 s. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24208
  • Sribniak I. Encyklopedia jeniectwa: ukraiński Łańcut. Warszawa-Paryż: Międzynarodowy konsorcium naukowo-edukacyjny im. Luciena Febvra, 2018. 115 s. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/24320
  • Срібняк І. Інтернована армія УНР в Польщі (1921-1924 рр.): «блиск і злидні» історіографічного доробку польських та українських істориків за останню чверть століття // Nad Wisłą і Dnieprem. Polska і Ukraina w przestrzeni europejskiej – przeszłość і teraźniejszość. Monografia zbiorowa / red. Ihor Sribnyak. Warszawa-Toruń: Międzynarodowy konsorcium naukowo-edukacyjny im. Luciena Febvra, 2019. S.200-212. http://elibrary.kubg.edu.ua/id/eprint/27688

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Табори_інтернованих_вояків_Армії_УНР_у_Польщі&oldid=41947734