Домб'є (концентраційний табір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Домб'є (пол. Dąbie) — концентраційний табір в околицях міста Краків (Польща), який діяв у 19141923 роках.

Історія[ред. | ред. код]

Заснований австрійською владою на початку Першої світової війни для полонених російської та італійської армій, і розрахований на 12000 осіб.

У 19181923 польська влада утримувала тут полонених та інтернованих українців.

У ході польсько-української війни (1918—1919) до нього відправлено близько 10 тис. полонених військовиків Української Галицької армії, інтернованих діячів Західноукраїнської Народної Республіки, представників галицької інтелігенції та духовенства. Умови їх перебування були важкими: унаслідок виснаження, голоду і хвороб померло близько 2,5 тис. осіб.

У Домб'є перебували діячі ЗУНР Володимир Старосольський, Юліан Целевич, Кирило Студинський і галицькі військовики Мирон Тарнавський, Петро Франко (син Івана Франка).

Навесні 1920 до табору прибули інтерновані частини Добровольчої армії, зокрема, угруповання генерала Миколи Бредова, яке відступило до Польщі під натиском червоних[1].

У квітні 1921 прибули вояки Першої Запорізької дивізії Армії Української Народної Республіки. У Домб'є перебували генерали армії УНР Всеволод Агапіїв, Володимир Оскілко, старшини Гнат Порохівський, Микола Чижевський та інші.

Для поліпшення умов життя в таборі розгорнуто культурно-освітню роботу: діяли українські школа, театр, хор, мистецькі гуртки, товариства.

1923 року всі табори інтернованих українських військових частин було ліквідовано.

За даними російських джерел, у 1919—1920 роках у польському полоні опинилися не менше 130000 червоноармійців. Вони утримувалися в чотирьох таборах поблизу Берестя (Литовського, включаючи Березу Картузьку), Вадовиці, Домб'є, Пикуличі, Стшалків, Торунь і Тухолю[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Журнал "Родина": Поле белых крестов (рос.). 2013-01-26. Процитовано 2017-02-06. 
  2. Российский счёт за "Катынь наоборот" (рос.). 2010-11-03. Процитовано 2017-02-06. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]