Перейти до вмісту

Тавда (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тавда
Басейн Тоболу
59°02′01″ пн. ш. 63°47′05″ сх. д. / 59.0335° пн. ш. 63.7846° сх. д. / 59.0335; 63.7846
Витікзлиття річок Лозьва і Сосьва, Гарінський район Свердловської області, Росія
• координати59°32′59″ пн. ш. 62°20′04″ сх. д. / 59.5497° пн. ш. 62.3344° сх. д. / 59.5497; 62.3344
висота, м56 м
Гирлобіля с. Бачеліно, Ярковський район Тюменської області, Росія (ліва притока Тоболу)
• координати57°48′00″ пн. ш. 67°15′26″ сх. д. / 57.8° пн. ш. 67.257222222222° сх. д. / 57.8; 67.257222222222
висота, м38 м
БасейнТоболІртишОбКарське мореПівнічний Льодовитий океан
Країни: Росія[1]
Прирічкові країни:Росія: Свердловська область, Тюменська область
РегіонСвердловська область
Тюменська область
Довжина719 км
Площа басейну:88 100 км²
Середньорічний стік427 м³/с
Притоки:Пелим (л.)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Дані вимірювання стоку (м³/с)
січень: 102,80
 
лютий: 77,27
 
березень: 65,37
 
квітень: 264,20
 
травень: 1067,77
 
червень: 1208,88
 
липень: 788,56
 
серпень: 492,56
 
вересень: 417,76
 
жовтень: 379,76
 
листопад: 258,11
 
грудень: 166,98
 
Нижня Тавда (123 км від гирла), 1967–1995

Тавда́ — річка у Росії, ліва притока Тоболу (басейн Обі), тече у Свердловській і Тюменській областях по західній частині Західно-Сибірської рівнини.

Назва

[ред. | ред. код]

Згідно з однією з версій назва річки походить від мансійського таут — «річка».

Фізіографія

[ред. | ред. код]

Тавда утворюється на півночі Свердловської області (Гарінський район) злиттям річок Лозьва (зліва) та Сосьва (справа), що течуть зі східних схилів Північного Уралу; місце злиття знаходиться за 12 км на північ від районного центру Гарі на висоті 56 м над рівнем моря. Звідси Тавда тече по заболоченій рідконаселеній місцевості спочатку на північний схід, але невдовзі повертає на південний схід; на більшій частині свого протягу вона тече приблизно паралельно річці Тура на відстані 50–75 км ліворуч від неї. Незадовго до злиття з Тоболом її русло відхиляється на схід.

Тавда зливається з Тоболом біля села Бачеліно у Ярковському районі Тюменської області, на висоті 38 м над рівнем моря; у гирлі річка має 270 м завширшки і глибину до 4 м; швидкість плину 0,4 м/с.

Річка рівнинна на всьому протязі, русло дуже звивисте з безліччю стариць та меандрів. Річка тече у широкій долині, у середній течії подекуди має високі урвисті береги (особливо справа), які сягають понад 20 м заввишки.

Найбільша притока — Пелим — зливається з Тавдою зліва невдовзі після її початку біля однойменного села; решта приток незначні.

Гідрологія

[ред. | ред. код]

Довжина річки 719 км, площа басейну 88 100 км², середньорічний стік, виміряний за 123 км від гирла біля селища Нижня Тавда, становить 427 м³/с (за результатами вимірянь у 1967—1989 роках). Багаторічний мінімум стоку спостерігається у березні (65,4 м³/с), максимум — у червні (1202 м³/с). За період спостережень абсолютний мінімум місячного стоку (26,1 м³/с) спостерігався у лютому 1977 року, абсолютний максимум — у червні 1987 (2090 м³/с). Живлення мішане з переважанням снігового.

Тавда замерзає на початку листопада, скресає наприкінці квітня. Під час літнього сезону (коли річка вільна від криги) найменший стік (112 м³/с) спостерігався у вересні 1982 року.

Розмах коливань рівня води протягом року сягає 6 м.

Тавда забезпечує більше половини загального стоку Тоболу, маючи вп'ятеро менший водозбірний басейн.

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Тавда судноплавна на всьому протязі[2]; використовується для лісосплаву.

Розташоване у нижній течії місто Тавда з населенням (станом на 2005 рік) 39,5 тис. жителів — єдине місто над річкою; це значний центр лісової промисловості. Решта населених пунктів над Тавдою значно менші — Зикова, Пуксинка, Пелим, Табори, Нижня Тавда та інші.

У Тавді річку перетинає побудована у 1960-х роках залізнична лінія Єкатеринбург — Мєждуреченський (станція Устьє-Ача). За кілька кілометрів до гирла її перетинає залізниця Тюмень — Тобольськ — Сургут.

У верхів'ях Тавди знаходяться нерестовища нельми (Stenodus nelma).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. GEOnet Names Server — 2018.
  2. Перелік внутрішніх водних шляхів Російської Федерації [Архівовано 2015-03-18 у Wayback Machine.], затверджений указом Уряду РФ від 19 грудня 2002 р. № 1800-р (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]