Тадулинський монастир
| Тадулинський монастир | ||||
|---|---|---|---|---|
| Назва на честь: | Різдво Пресвятої Богородиці | |||
.jpg) | ||||
| Монастирський храм (1901—1918) | ||||
|
55°15′38″ пн. ш. 30°37′35″ сх. д. / 55.26081900002777303° пн. ш. 30.62661900002778026° сх. д.Координати: 55°15′38″ пн. ш. 30°37′35″ сх. д. / 55.26081900002777303° пн. ш. 30.62661900002778026° сх. д. | ||||
| Статус | не існує | |||
| Країна |
 Білорусь | |||
| Розташування | село Тадулино, Вітебський район, Вітебська область | |||
| Конфесія | Руська унійна церква, Російська православна церква | |||
| Орденська приналежність | василіяни | |||
| Архітектурний стиль | Віленське бароко | |||
| Засновник | Тадеуш Огінський | |||
| Засновано | 1743 | |||
| Реліквії | Тадулинська ікона Божої Матері | |||
| Настоятель | останній настоятель о. Сильвестр Буковський, ЧСВВ | |||
| Стан | монастир і церква знищені | |||
  Тадулинський монастир (Білорусь) | ||||
 | ||||
 Тадулинський монастир у Вікісховищі | ||||
Тадулинський Свято-Успенський монастир (біл. Тадулінскі Свята-Успенскі манастыр) — колишній василіянський монастир у с. Тадулино, знаходився в мальовничій місцевості на березі озера Вимно (колись — Тадулинське) у Вітебському районі Вітебської області в Білорусі. Церква і монастир від заснування і до 1839 року мали назву Різдва Пресвятої Богородиці[1].
Монастир був місцем Марійського культу, у головному вівтарі храму містилася чудотворна ікона Матері Божої Тадулинської, подарована монастирю фундатором Тадеушем Огінським у 1743 році[2].
Історія[ред. | ред. код]
Монастир василіян був заснований у 1743 році князем Тадеушем Огінським[3], великим писарем Великого Князівства Литовського, каштеляном Троцьким, воєводою Троцьким.
Кам'яний унійний храм у стилі Віленського бароко в Тадулино був побудований у 1769—1774 роках на місці старої дерев'яної церкви. Освячення церкви у 1793 році звершив архієпископ Полоцький Іраклій Лісовський.
Після скасування Унії монахи Тадулинського монастиря особливо відзначилися сильною вірою і небажанням переходити на православ'я. Останній ігумен Тадулинського василіянського монастиря о. Сильвестр Буковський за небажання переходити на православ'я був засланий в Єкабпільський монастир, де помер у 1849 році, не відмовившись від католицької віри, про що засвідчив у своєму заповіті.
.jpg)
У 1839 році унійний монастир перетворений на православний чоловічий, у 1888 році — став жіночим. На початок XX ст. у монастирі проживало 53 черниці, настоятелька Аристоклія.
Після Жовтневого перевороту з метою збереження колишнього способу життя, черниці змушені були організувати колгосп. Але Суражський райвиконком запропонував монахиням іти до родичів або в один із навколишніх колгоспів. Приміщення та майно монастиря перейшли у власність колгоспу, організованого в с. Слобода. Частина земель була передана колгоспам інших сіл.
У 1922 році значна кількість елементів внутрішнього оздоблення храму, ікон, особливо покритих дорогоцінними металами була вивезена владою, а у 1928 році монастир був остаточно закритий. Тоді також пропала чудотворна ікона Богородиці. У 1945 році церкву було висаджено в повітря, а близько 1960 року розібрано рештки монастирських мурів.
4 квітня 2011 року Синод Білоруської Православної Церкви ухвалив рішення про відродження Свято-Успенського жіночого монастиря[4].
Архітектура храму[ред. | ред. код]
Церква була прямокутною в плані, з увігнуто-опуклим фасадом із двома вежами, розділеними пілястрами та увінчаними трикутним фронтоном. На ній був зображений герб Василіянського Чину: вогненний стовп з написом «Talis Est Basilius Magnus». Всередині було п'ять мармурових вівтарів, на прохання засновника збудованих за зразком ретабло в костелі францисканців у Сєнно.
Головний вівтар із чудотворною іконою Матері Божої, розміщений під навісом, відділяв місце для хору і виднівся над низьким іконостасом.
Галерея[ред. | ред. код]
- Історичні зображення
-
План маєтку Огінських у Тадулині, 1743 -
Тадулинська ікона Матері Божої, Дмитрій Струков, між 1864 і 1867 рр. -
План перебудови монастирського храму, 1879 р. -
Тадулинський монастир до 1918 р.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
_(2).jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина… — С. 206.
- ↑ Празднование Тадулинской иконы пресвятой Богородицы. monasterium.by. Процитовано 15 березня 2020.
- ↑ Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie w obrębie prowincji Białoruskiej… — S. 280.
- ↑ Свято-Успенский женский монастырь в д.Слобода: современность Тадулинской обители - Свято-Успенский женский монастырь. Свято-Успенский женский монастырь (ru-ru) . Процитовано 15 березня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII—XX ст. Топографічно-статистична розвідка. — Рим, 1979. — 217 с.
- Wołyniak. Bazyljańskie klasztory unickie w obrębie prowincji Białoruskiej // Przewodnik Naukowy i Literacki. — 1907. — cz. 35. — S. 73—96, 171—192, 269—288, 361—378, 461—480. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Тадуліна. Манастыр Успення Прасвятой Багародзіцы // radzima.org, 15 березня 2020 (біл.)
- Базыліянская Успенская царква. Тадулін (Янавічы), Віцебскі край // history-belarus.by, 15 березня 2020 (біл.)
