Танка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Танка або «Коротка пісня» (яп. 短歌), — п'ятивірш, що складається із чергування п'яти- та семискладових рядків (5—7—5—7—7). Заключні, завершальні рядки танка називаються аґеку.

Одиницею віршового метра у танка вважається склад, велике значення надається музичній тональності.

Танка виникла у японській поезії у VIII ст., досягла розквіту у IX–X ст., ставши класичною строфічною формою, тоді як інші зникли (наґаута, седока тощо), розкрила свої можливості у творчості «шести безсмертних» ліриків (Наріхірі, Коматі, Гендзьо, Ясу-хіде, Кісена та Куронусі). Відомим майстром танки XII ст. був Сайгьо.

Танка з часів епохи Хейан зазнавала постійної модифікації, нині вона посідає одне з чільних місць у новітній японській поезії (Масаока Сікі, Йосано Теккан, Ісікава Такубоку та ін.) поряд з новою віршовою тенденцією «сінтай-сі» («вірші нової форми»).

Приклад танка з доробку Ісікави Такубоку у перекладі Г. Туркова:

Раптом захотілося — : чого б це? — : поїздом поїхати.
От з поїзда зійшов — : а йти нема куди.

Література[ред.ред. код]