Земка Тарасій Левкович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тарасій Земка)
Перейти до: навігація, пошук

Земка Тарасій Левкович (? — 23 вересня 1632, Київ) — український церковний діяч, поет, друкар, музикознавець.

Біографія[ред.ред. код]

Рік народження невідомий. Працював у друкарні Києво-Печерської лаври коректором і «виправлячем книг», а з 1624 року керував нею. Його зусиллями лаврська бібліотека поповнилась різноманітною, в тому числі нотною, літературою. З 1631 року був ігуменом Києво-Братського монастиря і ректором Києво-Могилянської колегії. Писав вірші, перекладав церковні книги з грецької і латинської мов, укладав до них передмови.

Земка був одним із найпомітніших тогочасних фахівців церковного співу, заклавши своїми історико-теоретичними розвідками міцне підґрунтя співацької освіти Києва. Дві праці про церковний спів уміщено у передмовах до його книг «Служебник-Ліпургіон» (1629) і «Тредіон, сіє є трипеснець Святої П'ятдесятниці» (1631). У першій з них він виступає як знавець обрядів і самої літургійної служби, пояснює її назву й визначає порядок проведення. У другій наводить цінні відомості про минуле співацького мистецтва. Спираючись на історичні факти і документи, він зазначає, що сюжетами піснеспівів були біблійні тексти, і характеризує спів як найвище мистецтво розуму людини. Він наголошує також на естетичній цінності мелодій, їх «благочесті», «громадянськості», силі динамічного звучання, емоційній передачі тексту.

Неабияке значення для розвитку вітчизняної музично-теоретичної та педагогічної думки мали висновки Земки про жанрові відмінності псалмів, гімнів і пісень. На його думку, піснеспіви мають створюватись мовою, зрозумілою простим людям, що, очевидно, пояснює його потяг до виправлення книг. Свої принципи у професійній музиці та її належність до духовного життя людей він стверджував словами: «Ми Русі співаємо».

Помер 23 вересня 1632 року у Києві.

Праці[ред.ред. код]

  • На старожитный клейнот их милостей панов Балабанов
  • На пресвђтлый герб велможных панов Могилов

Література[ред.ред. код]

  • Огородник І. В. Історія філософської думки в Україні. — К.: Вища школа; Т-во «Знання», 1999.
  • Провідники духовності в Україні: Довідник / За ред. І. Ф. Кураса. — К.: Вища школа, 2003.