Татарнюк Ярослава Василівна
| Татарнюк Ярослава Василівна | |
|---|---|
| Татарню́к Яросла́ва | |
 | |
| Народилася |
4 лютого 1923 (101 рік) с. Озеряни, Борщівський район, Тернопільська область |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада |
| Діяльність | громадська активістка |
| Знання мов | українська і англійська |
| Родичі | Оксана |
| У шлюбі з | Михайло |
Татарню́к Яросла́ва Василівна (з роду Сулятицьких, нар. 4 лютого 1923, с. Озеряни, Борщівського району, Тернопільської області) — українська громадська діячка, меценатка, фармацевт. Сестра Оксани Єленюк-Сулятицької, дружина Михайла Татарнюка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчила 1942 року Чортківську українську гімназію. Через воєнне лихоліття вона залишає рідну землю й опиняється в тодішній Чехословаччині, де, вивчаючи фармацію, працює водночас в аптеці. 1949 року разом з чоловіком Михайлом покидає Європу. Молода сім'я Татарнюків оселяється в канадському місті Ванкувер. Своїй професії українка не зраджує: певний час трудиться у фармацевтичній компанії, відтак відкриває власне підприємство.
Майже півстоліття свого життя пані Ярослава пов'язала з роботою в Лізі українських католицьких жінок Канади (ЛУКЖ). Тривалий час була головою ЛУКЖ Нью-Вестмінстерської єпархії Британської Колумбії. Праці було багато — від упорядкування архіву ЛУКЖу, започаткування бібліотеки, видавництва церковного вісника, харитативної діяльності. Як активна член місцевого відділу Конґресу Українців Канади, Ярослава Татарнюк виконувала обов'язки секретаря, культурно-освітньої референтки, допомагала втілювати різні проекти з підготовки та відзначення тисячоліття хрещення України-Руси, доклалася до видання «Історії українських католицьких церков у Британській Колумбії», з нагоди 100—ліття українського поселення в Канаді, опрацювала історію єпархіальної управи.
Ярослава Татарнюк, будучи відірвана від України фізично, проте — не духовно, вирішила зробити посильний внесок у збереження української культури на американському континенті. Вона почала збирати предмети народного мистецтва — керамічні та різьбяні вироби, тканини, одяг, який носили на її Батьківщині. У колекції пані Ярослави — понад двадцять комплектів українського національного вбрання, деякі ще з ХІХ століття. Причому кожен стрій репрезентує певний історико-етнографічний край України, передає розкішні мотиви та барви, багатство орнаментики, красу народної ноші.
За кількадесят років існування колекції української народної ноші пані Ярослава демонструвала її у всіх провінціях Канади, а також у деяких штатах США. «Костюми кидають світло на історію!» — головний девіз виставки. Це був не просто огляд багатого зібрання автентичного одягу, а радше щира, прониклива розповідь про любу й дорогу їй Україну.
В одному з інтерв'ю заокеанській пресі щодо цього Ярослава Татарнюк зазначала:
|
|
|
Ярослава та Михайло Татарнюки переймалися не лише колекціями українського народного мистецтва. Скажімо, для музею осередку української культури та освіти в Канаді подбали про макет гуцульського господарського двору. Це була надзвичайно складна ручно-вирізувальна модель, яка точно відтворила гуцульську хату з усіма приміщеннями для худоби, реманенту, різних матеріалів, зберігання врожаю.
Чимало ліків, одягу, літератури відправили в дев'яностих роках у сиротинці, школи-інтернати Тернопільщини та Буковини.
Надавали й велику допомогу, зокрема, і доброчинній організації «Українська родина» з Тернополя, яку створила й очолює кандидат педагогічних наук Ірина Найдух. Ця благодійна структура об'єднала десятки й десятки дітей-сиріт, з багатодітних і малозабезпечених родин, а також самотніх людей похилого віку. Пані Ярослава зорганізувала й інших канадських українок, аби допомагати знедоленим хлопчикам і дівчаткам з «Української родини».
Творчість[ред. | ред. код]
Ярослава Татарнюк є автором книги «Українські традиційні та модерні страви» українською та англійською мовами, багатьох публікацій у канадській періодиці про українське життя.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Почесна відзнака «За внесок в історію, культуру та розвій Канади й українців в Канаді».
- Удостоєна Шевченківської медалі Конґресу Українців Канади Канади.
- Нагорода Папи Римського для мирян за заслуги перед Українською греко-католицькою церквою, яку, відвідуючи Ванкувер, вручив Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук).
Джерела[ред. | ред. код]
- Ключевська Леся, Лапко Любов, Ключевський Андрій. Ювілей Ярослави Татарнюк: «Нехай невичерпаною буде криниця Вашої любові…» // Український Ванкувер. — 2013. — 4 лютого;
- Лапко Любов. Коли у серці — родина, церква, Україна // Вільне життя. — 2013. — 8 лютого;
- Найдух І., Сулятицький Т. Татарнюк Ярослава Василівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 387. — ISBN 978-966-528-279-2.;
- Шот Микола. Життя високого змісту // Урядовий кур'єр. — 2007. — 30 березня;
- Шот Микола Життя, що рясне українським духом і милосердям // Урядовий кур'єр. — 2008. — 23 серпня;
- Шот Микола. Пройнялось серце бідами чужими // Урядовий кур'єр. — 2008. — 6 грудня;
- Шот Микола. Життя, сповнене Україною // Свобода. — 2013. — 30 січня;
- Шот Микола. Збирає цвіт, розсіяний по світу // Урядовий кур'єр. — 2013. — 20 лютого;
- Шот М. На пагорбі долі / Микола Шот. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2013. — С. 234—235.
- Шот Микола У Канаді живе Україною // Урядовий кур'єр. — 2018. — 16 лютого;