Теломераза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Теломераза
Зображення
Молекулярна функція telomerase activityd[1]
Номер ферменту EC 2.7.7.49
Регулює (молекулярна біологія) Теломера
CMNS: Теломераза у Вікісховищі
Структура TERT у Tibolium castaneum.

Теломераза — фермент, що додає певні повторювані фрагменти ДНК («TTAGGG» для всіх хребетних тварин) до теломери, розташованих на 3'-кінці ДНК хромосом еукаріотів. Теломери містять сконденсований матеріал ДНК, що надає стабільність хромосомам, їх довжина скорочується з кожним поділом. Фермент теломераза є зворотною транскриптазою, що містить свою власну РНК, TERC (англ. Telomerase RNA component), яка використовується як матриця для синтезу нових послідовностей теломери.

Теломераза присутня не у всіх організмів. Так, у мух D. melanogaster продовження теломер відбувається за рахунок зворотної транскриптази, що обумовлює переміщення транспозонів.

Існування компенсаторного механізму укорочення теломер було вперше описано радянським біологом Алєксєєм Оловніковим в 1973 р.[2] Теломераза була відкрита Керол Грейдер та Елізабет Блекберн в 1984 році.[3] Грейдер та Блекберн, а також Джек Шостак були нагороджені Нобелевською премію в галузі медицини або фізіології в 2009 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. InterPro release 2019-Nov-12 — 2019-11-12 — 2019.
  2. Olovnikov AM (September 1973). A theory of marginotomy. The incomplete copying of template margin in enzymic synthesis of polynucleotides and biological significance of the phenomenon. J. Theor. Biol. 41 (1): 181–90. PMID 4754905. doi:10.1016/0022-5193(73)90198-7. 
  3. Greider CW, Blackburn EH (December 1985). Identification of a specific telomere terminal transferase activity in Tetrahymena extracts. Cell 43 (2 Pt 1): 405–13. PMID 3907856. doi:10.1016/0092-8674(85)90170-9. 

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Michael Fossel. The Telomerase Revolution: The Story of the Scientific Breakthrough that Holds the Key to Human Ageing, Atlantic Books, 2017, 240 p. (науково-популярний виклад теми)