Тесленко Костянтин Макарович
| Тесленко Костянтин Макарович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
1918 (22) травня 1917 м. Мачуха Полтавської області | |||
| Помер |
20 червня 1988 (71 рік) ·цереброваскулярні хвороби | |||
| Поховання | Мушкетівський цвинтар | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | письменник | |||
| Alma mater | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Заклад | ХНУ імені В. Н. Каразіна | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| У шлюбі з | Лісовська Марія Павлівна | |||
| Діти | Тесленко Олександр Костянтинович | |||
|
| ||||
Ко́сть Мака́рович Тесле́нко (*22 травня 1917 (1918)[1] — †20 червня 1988) — український письменник. Племінник письменника Архипа Тесленка[2]. Батько Олександра Тесленка, шкільний вчитель Василя Стуса. Член Спілки письменників України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 22 травня 1917 р. в м. Мачухи Полтавської області в сім'ї вчителя. Закінчив Харківський поліграфічний технікум (1938) та Харківський університет (1946).
Працював учителем української мови та літератури в школі, відповідальним секретарем журналу «Донбас».
Дружина — письменниця Лісовська Марія Павлівна. Костянтин і Марія студентами Харківського університету закохалися та побралися. Згодом випускники приїхали у Донецьк і викладали українську мову і літературу в середній школі № 75. Син — Олександр.
Після смерті дружини у 1981 р. з 1982 р. громадянська дружина К. М. Тесленка — Болонова Людмила Миколаївна. Заява на шлюб була подана до ЗАГСу у 1988 р.
Причина смерті письменника — інсульт головного мозку.
Похований у Донецьку на Мушкетівському цвинтарі.
Творчий доробок[ред. | ред. код]
Окремими виданнями вийшли книжки оповідань та повістей, написані у співавторстві з М. Лісовською; «Скільки житиму—любитиму» (1959), «На морі слідів не лишається» (1960), «Крізь громовицю» (1961), «Знайдені крила» (1962), «Різноцвіття» (1966), «Відлуння серця» (1972), «Невгасимі зоряниці» (1978; російською мовою, 1985). Автор повісті «Богучари» (1982); романи «Зимовий грім» (1985), «Крихкий лід» (1987).
У 2018 р. Болонова Л. М. та Білецький В. С. передали три щоденники письменника (1963—1978 рр.) до архіву Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України[3].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ За свідченнями самого К. М. Тесленка і спогадами Л. М. Болонової
- ↑ ЛИЦАР ІЗ ДОНЕЦЬКА
- ↑ КОСТЬ ТЕСЛЕНКО У СПОГАДАХ — Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка — Літературне місто
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |