Тиміргаліна Шаріфа Тиміргазіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тиміргаліна Шаріфа Тиміргазіївна
Народилася 31 січня 1910(1910-01-31)
село Канзафарова, тепер Кунашацького району Челябінської області, Російська Федерація
Померла 26 лютого 1939(1939-02-26) (29 років)
Москва, СРСР
Поховання Москва
Національність башкирка
Діяльність політична діячка
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС

Шаріфа Тиміргазіївна Тиміргаліна (31 січня 1910(19100131), село Канзафарова Орського повіту Оренбурзької губернії, тепер Кунашацького району Челябінської області, Російська Федерація — розстріляна 26 лютого 1939, Москва) — радянська діячка, 1-й секретар Башкирського обкому ВЛКСМ, секретар ЦК ВЛКСМ. Член Бюро ЦК ВЛКСМ з 21 квітня 1936 по вересень 1938 року. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937—1938).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в бідній селянській родині. З 1924 по 1929 рік виховувалася в дитячому будинку імені Леніна в місті Уфі, закінчила вісім класів. У 1925 році вступила до комсомолу.

У травні 1929 — серпні 1930 року — заступник голови, у серпні 1930 — квітні 1931 року — голова Башкирського обласного бюро юних піонерів. У квітні — вересні 1931 року — завідувач відділу культури і пропаганди Башкирського обласного комітету ВЛКСМ.

Член ВКП(б) з 1931 року.

У вересні — грудні 1931 року — 2-й секретар Башкирського обласного комітету ВЛКСМ.

У грудні 1931 — травні 1936 року — 1-й секретар Башкирського обласного комітету ВЛКСМ.

У 1936—1937 роках — заступник завідувача, завідувач відділу учнівської молоді ЦК ВЛКСМ у Москві.

У серпні 1937 — вересні 1938 року — секретар ЦК ВЛКСМ.

З вересня по листопад 1938 року — редактор сектору національної літератур «Дітвидаву».

29 листопада 1938 року заарештована органами НКВС. Виключена із ВКП(б). 26 лютого 1939 року засуджена Воєнною колегією Верховного суду СРСР до страти. Розстріляна того ж дня.

21 липня 1956 року реабілітована постановою Воєнною колегією Верховного суду СРСР, посмертно відновлена в КПРС.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Зенькович Н. Элита. Самые румяные вожди. Москва, ОЛМА Медиа Групп, 2008. (рос.)