Тисячоліття (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тисячоліття
англ. Millennium
Жанр науково-фантастичний фільм[1], драматичний фільм і бойовик
Режисер Michael Andersond[1]
Продюсер Freddie Fieldsd
Сценарист Джон Варлей
У головних
ролях
Кріс Крістоферсон
Черіл Ледд
Роберт Джоі
Брент Карвер
Ел Вексмен
Оператор Рене Огаші
Композитор Ерік Н. Робертсон
Монтаж Рон Вісман
Кінокомпанія Gladden Entertainment
Дистриб'ютор 20th Century Fox
Artisan Entertainment (DVD)
Тривалість 108 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 1989
Дата виходу 25 серпня 1989
IMDb ID 0097883
varley.net/Pages/Bibliography.htm

«Тисячоліття» (англ. Millennium) — американський науково-фантастичний фільм 1989 року режисера Майкла Андерсона. Головні ролі виконували Кріс Крістофферсон, Шеріл Ледд, Роберт Джой, Брент Карвер, Аль Ваксман і Деніел Дж. Траванті.

Фільм «Тисячоліття» заснований на оповіданні Джона Варлі «Повітряний рейд» (1977). Варлі почав роботу над сценарієм на основі цієї розповіді в 1979 році, пізніше розширив історію і випустив її під назвою «Тисячоліття» в 1983 році. Після чотирьох різних режисерів фільм вийшов на екрани в 1989 році.

Розслідуючи обставини зіткнення і загибелі двох літаків, Білл Сміт знайомиться з Луїзою Балтимор, командувачкою загоном жінок з далекого майбутнього. Мандрівники в часі за миті до катастроф викрадають приречених на смерть людей, щоби врятувати свою епоху. Але коли їхня діяльність викривається, весь задум опиняється під загрозою.

Сюжет

[ред. | ред. код]

У 1989 році комерційний авіалайнер стикається з іншим літаком. За мить до катастрофи бортінженер виявив, що всі пасажири вже були мертві.

Слідчий Національної ради з безпеки на транспорті Білл Сміт розслідує цю подію. Його бентежить, що жодних ознак пожежі на літаку немає. Тим часом фізик-теоретик доктор Арнольд Майєр також цікавиться катастрофою. Він вважає, що в неї втрутилися мандрівники в часі. Білл знайомиться зі стюардесою Луїзою, з якою проводить ніч. Потім він самотужки обшукує залишки літака та знаходить пристрій, який паралізує його електричним розрядом. Потім з'являються троє жінок (серед них Луїза), які забирають пристрій і зникають у синьому світлі.

Мандрівниці в часі повертаються до своєї рідної епохи в майбутньому. Забруднення довкілля призвело до того, що люди не зможуть розмножуватися. Тому жителі цієї епохи викрадають з минулого людей, які ось-ось помруть, щоб використати їх для поповнення населення. Мандрівники в часі — переважно жінки — відносно здорові, проте повітря XX століття надто чисте для них. Мандрівники курять у минулому цигарки, щоб імітувати забруднену атмосферу власної епохи. Кожне вторгнення в минуле спричиняє супутній «часотрус», сила якого пропорційна наслідкам вторгнення. Мандрівники в часі намагаються мінімізувати свій вплив, замінюючи трупи викрадених людей штучно вирощеними копіями. Саме тому люди на борту літака вже були мертві.

У 1963 році мандрівниця в часі була застрелена в літаку терористом до того, як той розбився. В результаті його електрошокова зброя потрапила до доктора Майєра, попри спроби Луїзи її повернути. Двадцять п'ять років потому Сміт знайшов подібний артефакт серед уламків літака. Рада часових подорожей доручає Луїзі повернутися в 1989 рік і забрати зброю, щоб мінімізувати зміну історії.

Луїза намагається утримати Сміта від продовження розслідування. Сміт дедалі більше підозрює, що йому намагаються перешкодити, та відвідує доктора Майєра і розповідає про свої підозри представникам влади. Луїза матеріалізується з майбутнього та розкриває їм свою місію, сподіваючись, що вони добровільно збережуть таємницю. Під час розмови Майєр випадково гине, збираючи електрошокер. Майєр мав важливу роль у розробці технології міжчасових брам; його смерть призводить до нерозв'язного парадоксу — нескінченного часотрусу, який загрожує знищити всю майбутню історію.

Білл і вагітна від нього Луїза разом проходять крізь браму та опиняються в майбутньому. Рада відсилає викрадених людей далі вперед у часі. Коли вибух руйнує браму в майбутньому, вибухова хвиля поглинає андроїда-радника Луїзи. Він цитує Вінстона Черчілля: «Це не кінець. Це не початок кінця. Це кінець початку».

У ролях

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]